Сині етюди

Навiть небо працьовито заглядае сюди: свiтлi-свiтлi плями на розiсланий папiр. Думае: i за триста лiт така ж напруженiсть i байдужiсть до всього, що дiеться там.

…Шумить машина внизу.

Пiшов знову в кабiнет. Йому треба писати передмову. Не хочеться. Але вiн сiдае й пише – треба. Потiм згадав про губ-трамот, i в головi почало одбивати:

– Губ-трамот!

Потiм вiн пiшов додому.

І завтра вiн ходив додому, i багато днiв ходив додому. Дивився: по верхiв'ях парку з паровозобудiвельного в задумi заходив десь дим, iшов за димом i думав про дим знову.

По дорозi стрiчав знайомих. Як от: у чумарцi, iз стьожкою, вiн завжди все знае, улесливий, лагiдний.

Вiн каже:

– Хi! хочете побачити радянський шлюб? Це iнтересно. Справжнiй робiтник, з тютюновоi фабрики. І його батько робiтник.

Входять у церкву. Улесливий метушиться, вказуе на двох, що бiля вiвтаря стоять, – шлюб. Запевняе, що це робiтник, що батько його робiтник. А Карк думае, що улесливий, мабуть, бувший есер, мабуть, бувший есдек.

Курить ладан-дим.

Церква завжди збирала нацiю – Кирило-Методiiвськi братчики, лаври – фортецi. Та от прийшла революцiя, i закурiло, i не стало церкви, i воскресла церква.

– Христос воскрес iз мертвих!..

Пiшов дощ.

До великоднiх свят було сiро, холодно, першого[24 - Паски святили.] заяснiло, весело, тепло. І другого. Потiм знову дощi. Вiруючi думали, що це знамення, i Карк сьогоднi трiшки збентежений: бачив колись комету з хвостом, чогось тепер зелена, бiля Орiону… Нащо комета? А земля одiрветься-таки вiд сонця й полетить у провалля.

І тодi будуть смiшнi революцii й автокефалii. Буде тiльки дим. Дим заповнить повiтря, i буде первотвiр.

– Христос воскрес iз мертвих!..

У церквi спiвали мелодii з Леонтовича – кажуть, вiн загинув химерно однiеi зеленоi ночi, а це було взимку, а його композицii французькi дiти спiвають, а в нас у церквi, з ладаном. Вийшов iз церкви.

Виходило свiтло, виходило темно, i йшла за обрiй, щоб бiльше не повернутися. Шумiли трамваi, часом давили людей, а на завтра об'ява:

Комендант мiста наказуе.

.

Колись Карк бачив, як авiомобiль задавив велосипедиста. Летiли обидва.

Що думав велосипедист? І уявив: Сиваш, тривожна нiч, море i 10 000. Махновщина по Сивашу на тачанках. Трагедiя iнтелiгенцii Лiвобережноi Украiни…

…Нюся. Вона така лагiдна, а вiзерунки нагадують гетьманщину.

Було сумно.

Вечорами сидiв з Нюсею або ходив до вiдомого украiнського дiяча – з боротьбiстiв – з рудою борiдкою.