Тиха місцина

Наприкiнцi четвертого дня тренувань вiн майже змирився з тим, що до кiнця сезону так i залишиться животiти в безвiсностi, як раптом пролунав голос помiчника тренера Карсона, звернений до юрби запасних.

– Це хто там тiльки-но пасував?

– Я, сер!

– А чому я тебе ранiше не бачив, га?

– Мене тiльки-но допустили до гри.

– Сигнали знаеш?

– Так, сер!

– Гаразд, тодi береш команду на поле; енди – Кратч i Бiспем, такли[6 - Такл – в американському футболi пiвзахисник, який блокуе.] —…

Через мить Безiл почув власний голос, що вигукував у морозяне повiтря: «Тридцять два! Шiстдесят п’ять! Шiстдесят сiм! Двадцять два…»

Почувся загальний смiх.

– Хвилинку! Де ти навчився так давати сигнали? – запитав Карсон.

– Сер, у нас був тренер iз Гарварда!

– Тобi доведеться вiдучитися вiд цiеi «хаутонiвськоi» манери[7 - «Хаутонiвська» манера – вiд прiзвища тодiшнього головного тренера гарвардськоi команди Персi Д. Хаутона.]! А то хлопцi злякаються!

Через кiлька хвилин iм велiли надягнути шоломи.

– Де ж Вейт? – занепокоiвся Карсон. – Контрольна, чи не так? Гаразд, тодi пiдеш ти, як твое прiзвище, в чорно-бiлому светрi?

– Лi!

– Ти подаватимеш сигнали. Подивимося, чи вийде у тебе хоч трохи розворушити цю компанiю? Дехто з твоiх гардiв i таклiв такi здоровi, що хоч саме зараз до унiверситетськоi збiрноi! Тримай iх напоготовi, як там тебе?

– Лi!

Вони вишикувалися в лiнiю на двадцять третьому ярдi, як першокурсники; м’яч був у них.

Їм дозволили робити необмежену кiлькiсть даунiв[8 - Даун – футбольний термiн – калька вiд англiйського слова down; у грi команда, що володiе м’ячем, здобувае чотири спроби просунути м’яч на 10 ярдiв уперед у бiк очковоi зони суперника; кожна така спроба називаеться дауном.], але коли пiсля кiлькох моментiв виявилося, що вони все ще на тiй самiй лiнii, де почали гру, м’яч перейшов до iншоi команди.

«Ось так! – подумав Безiл. – Тепер менi бiльше не грати!»

Але за годину, коли вони виходили з автобуса, Карсон запитав:

– Ти сьогоднi вдень зважувався?

– Так! Сто п’ятдесят вiсiм фунтiв.

– Слухай моеi поради: кiнчай грати, як школяр. Але тут завдання iнше: вимотати iх якомога бiльше – а коли вони видихнуться, то перемога за нами. Ти м’яч вибивати вмiеш?

– Нi, сер.

– Гм… Шкода, що ти не з’явився у нас ранiше…

Тиждень потому iм’я Безiла з’явилося в списку тих, хто вирушав на гру з Андовером.