Пітер Пен

Потiм так само «народився» Джон, тiльки ще урочистiше, бо народився хлопчик. Коли Нена привезла Майкла з ванноi, той теж благав, що також хоче народитися, але Джон рiзко сказав йому, що iм уже досить дiтей.

Майкл ледь не заридав.

– Нiкому я не потрiбен, – сказав вiн, i ледi у вечiрнiй сукнi була змушена припинити цю гру.

– Менi потрiбен, – заявила вона. – Я хочу ще й третю дитину.

– Хлопчика чи дiвчинку? – поцiкавився Майкл не надто обнадiйливо.

– Хлопчика.

Тодi вiн стрибнув до неi на колiна. Здавалося б, незначна подiя для пана i панi Дарлiнг, але Нена нагадала, що це трапилося мало не вчора ввечерi у дитячiй кiмнатi Майкла.

Тепер вони спробували згадати це.

– Тодi я увiрвався, як торнадо, чи не так? – зауважив пан Дарлiнг, глибоко себе зневажаючи. Тодi вiн справдi нагадував ураган.

Але цей чоловiк заслуговуе на виправдання. Вiн також одягався на вечiрку, i все було гаразд iз ним, поки справа не дiйшла до краватки. Це складна справа, маю вам сказати, бо пан Дарлiнг, який знав усе про бiржу й акцii, зовсiм не вмiв зав’язувати краватку.

Інодi краватка здавалася без бою, але траплялися випадки, коли було б набагато краще, якби пан Дарлiнг проковтнув власну гордiсть i скористався готовими краватками, зав’язаними заздалегiдь.

Це був саме такий випадок. Чоловiк увiрвався у дитячу кiмнату, тримаючи в руках неохайно зiм’яту краватку.

– Що, що трапилося, любий татку?

– Сталося! – репетував вiн дуже голосно. – Ця краватка не бажае зав’язуватися!

Чоловiк став небезпечно саркастичним.

– Тiльки не на шиi! Хоча на спинцi лiжка вона й зав’язуеться! Збожеволiти, двадцять разiв я зробив це на спинцi лiжка, а на шиi нiчого не вдаеться! О, це вже нi! То вже даруйте.

Йому здалося, що панi Дарлiнг не збагнула всiеi серйозностi ситуацii, тому вiн продовжив:

– Попереджаю тебе, люба. Поки ця краватка не зав’яжеться по-людськи навколо моеi шиi, нi на яку вечерю я не пiду, а якщо ми сьогоднi не пiдемо в гостi, я перестану ходити на службу, i ми будемо голодувати, а нашi дiти опиняться на вулицi.

Але й тодi панi Дарлiнг залишалася спокiйною.

– Дай менi спробувати, милий, – запропонувала вона, i насправдi це було саме те, про що чоловiк i прийшов просити дружину.

Своiми м’якими прохолодними руками вона зав’язала йому краватку, тодi як дiти стояли навколо, щоб побачити, як вирiшувалася iхня доля. Іншi чоловiки обурювалися б, що вона вмiла зробити це з такою легкiстю, але пан Дарлiнг був занадто тонкою натурою для цього.