Аліса в Дивокраї

– Ми?!! – вискнула Миша, тремтячи аж до кiнчика хвоста. – Нiби я стала б говорити на таку тему! Наш рiд завжди НЕНАВИДІВ котiв – цих бридких, ницих, похабних звiрюг! Не хочу бiльше й чути про них!

– Я не буду, чесно! – сказала Алiса, поспiшаючи змiнити тему розмови. – Може, вам… може, ви… полюбляете… е… полюбляете собак?

Миша не вiдповiла, тож Алiса бадьоро повела далi:

– Поблизу нашого дому живе пречудовий собачка, якого я дуже хотiла б вам показати! Маленький жвавий тер’ер, такий, знаете, з довжелезною, кучерявою брунатною шерсткою.

І вiн приносить вам рiзнi речi, якi ви йому кидаете, i ще сiдае на заднi лапки й просить iсти, i всякi iншi штуки виробляе… я й половини згадати не можу… І знаете, це собака фермера, й хазяiн каже, що вiд нього дуже багато користi, що вiн сотню фунтiв[13 - Фунт (або фунт стерлiнгiв) – грошова одиниця в Британii.] коштуе! Вiн каже, песик усiх пацюкiв передушуе i… О Господи! – розпачливо скрикнула Алiса. – Боюся, я знову ii образила.

Адже Миша чимдуж гребла вiд неi подалi, шалено збурюючи воду в озерi.

Тож Алiса сумирно гукнула iй услiд:

– Мишко, дорогенька! Повертайтеся назад, i ми не будемо говорити нi про котiв, нi про собак, якщо ви iх так не любите!

Зачувши це, Миша розвернулася й потихеньку пiдпливла до Алiси; ii мордочка була геть блiда (вiд гнiву, подумалося Алiсi). Тремким голосом вона промовила:

– Давай виберемося на берег, i я розповiм тобi свою iсторiю; тодi ти зрозумiеш, чого я ненавиджу котiв та собак.

Вибиратися вже давно був час, бо озеро вщерть загромадилося птахами й тваринами, якi в нього впали: тут були Качур i Додо[14 - Додо (або дронти) – вимерлi птахи, що мешкали на Маскаренських островах (Індiйський океан) i в XVII–XVIII столiттях були винищенi европейськими колонiстами.], Лорi[15 - Лорi – рiзновид папуг, що вирiзняеться дуже яскравим оперенням.] та Орленя, й iще кiлька кумедних тваринок. Алiса попливла попереду, й усе товариство попрямувало до берега.

Роздiл третiй

Партiйнi Перегони та правдива iсторiя

На березi скупчилося воiстину чудернацьке товариство: птахи iз випацяним пiр’ячком, тварини з прилиплим до бокiв хутром, i геть усi мокрi мов хлющ, злi та знiяковiлi.

Найбiльше всiх, ясна рiч, турбувало, як би iм висохнути: щодо цього вчинили цiлу нараду, й незабаром Алiса вже запросто теревенила з усiма, начеб знала iх усе свое життя.