Пані Боварі

Автор «Панi Боварi» ставив перед собою завдання iз «людськоi гнилi створити твiр мистецтва», зробити цiкавим для читачiв середовище обмежених i вульгарних провiнцiйних обивателiв. До того ж вiдмовившись при цьому вiд арсеналу лiтературних засобiв i форм, якими користувались його попередники.

До змалювання буржуазноi провiнцii й до Флобера звертались письменники-реалiсти: Бальзак у цiлiй серii «етюдiв провiнцiйного життя» в «Людськiй комедii», Стендаль в романах «Червоне й чорне» та «Люсьен Леван». Але Флобер робить це по-iншому, в його романi «Панi Боварi» знаходять перше завершене втiлення характернi принципи реалiзму другоi половини XIX столiття.

Реалiзм першоi половинi XIX столiття розвивався водночас з романтизмом i в постiйному взаемозв’язку та взаемодii з ним. У французькiй лiтературi це стосуеться як Стендаля, так i Бальзака, в iхнiй творчостi поеднуються, хоча i по-рiзному, реалiстичнi i романтичнi елементи. Свiдоме й цiлеспрямоване вiдмежування реалiзму вiд романтизму розгортаеться в другiй половинi XIX столiття, письменники-реалiсти вiдмовляються вiд усього того, що тепер сприймаеться як романтичнi «фантазii» й «перебiльшення». Саме в цей час i стае домiнуючим вiдомий реалiстичний принцип «зображення життя у формах самого життя», зi збереженням реальних масштабiв, пропорцiй зображуваноi дiйсностi. Поширюеться вiн на рiзнi рiвнi й складники твору: на сюжет i композицiю, тип нарацii, оповiдну iнтонацiю i, звичайно, на змалювання персонажiв, де вiдчуваеться рух «вiд героя до людини».

Шанобливо ставлячись до Бальзака (Стендаль тодi ще лишався забутим письменником), Флобер разом з тим закидав йому сюжетнi «невiрогiдностi» i «перебiльшення» в сюжетах i зображеннi персонажiв. Його не влаштовувало те, що своiх «скромних» персонажiв, у тому числi й провiнцiйних мiщан, Бальзак надiляв могутнiми пристрастями й незвичайною долею, що вони пiднiмалися над звичайним людським рiвнем i ставали втiленням високих чеснот або – частiше – ницих порокiв. Реалiсти другоi половини минулого столiття i найранiше Флобер вiдмовились вiд подiлу героiв на «позитивних» i «негативних», «носiiв добра» i «носiiв зла», слушно вважаючи цей подiл лiтературною умовнiстю. Як i реальнi люди, iхнi персонажi поеднують позитивнi й негативнi риси в складному переплетiннi, письменники оволодiвають мистецтвом свiтлотiнi в змалюваннi людських характерiв i психологii.