Гітара, кості, кастет

 – А щодо вас, мiстере Пауелле, – продовжив вiн, – аби компенсувати запiзнення, вам слiд пообiцяти, що приеднаетеся до оркестру – хоча б на одну пiсню!

IV

Всюди в Нью-Джерсi було тепло – за винятком тiеi частини штату, що лежить пiд водою й мае значення лиш для риб. Туристи, що проiжджали по довгих дорогах серед зеленавих полiв, зупиняли автомобiлi перед просторим старомодним замiським особняком, дивилися на пофарбованi в червоний колiр гойдалки на галявинi, на широку тiнисту веранду, зiтхали та iхали далi – дещо повернувши кермо в iнший бiк, аби не зачепити чорного, як смола, слугу, що вибiг на дорогу.

Цей слуга за допомогою молотка й цвяхiв лагодив старий автомобiль, позаду якого гордо майорiв прапорець iз написом «мiсто Тарлтон, штат Джорджiя».

Дiвчина з жовтавим волоссям та рум’яним личком лежала в гамаку й мала такий вигляд, мовби будь-якоi митi ii мiг здолати сон. Поруч iз нею сидiв джентльмен у надзвичайно тiсному костюмi. Дiвчина разом iз джентльменом вчора приiхали з модного курорту в Саутгемптонi.

– Коли ви з’явилися тут вперше, – говорила вона, – я вирiшила, що бiльше нiколи вас не побачу, тому й придумала iсторiю про цирульника й так далi. Насправдi у вищому свiтi я буваю досить таки часто – з кастетом чи без нього. Цiеi осенi я стаю дебютанткою.

– Так, для мене це хороший урок! – сказав Джим.

– І так сталося, – продовжила Амантiс, кинувши на нього стурбований погляд, – що мене запросили в Саутгемптон в гостi до кузенiв.

А коли ви сказали, що поiдете туди, менi захотiлося дiзнатися, що ж ви таке придумали? Ночувала завжди в Харланiв, а кiмнату в пансiонi зняла, щоб ви нi про що не здогадалися. На тому поiздi, на якому я мала приiхати, я не приiхала, тому що треба було приiхати ранiше й попередити всiх знайомих, щоб прикинулися, нiби мене не знають.

Джим звiвся, з розумiнням киваючи головою.

– Гадаю, що нам з Гюго варто виiжджати. Поки не стемнiло, треба дiстатися до Балтимору.

– Це далеко.

– Сьогоднi менi хотiлося б заночувати вже на Пiвднi, – просто вiдповiв вiн.

Вони разом пiшли по дорiжцi, повз iдiотську статую Дiани на галявинi.

– Бачте, – м’яко додала Амантiс, – тут у нас не обов’язково бути багатiем, аби стати членом вищого свiту – так само, як i у вас в Джорджii… – вона раптом замовкла. – Ви ж приiдете наступного року, щоб знову вiдкрити Академiю?

– Нi, мем, не приiду.