Гітара, кості, кастет

Мiсiс Дiкi завжди полохалася Даяни й тепер почала побоюватися, що зайшла надто далеко.

– Сiм’я Ебботiв з Бостона така хороша, – зважившись, боязко заговорила вона. – Я кiлька разiв зустрiчалася з його матiр’ю, вона розповiдала, який син вiрний…

– Мамо! – холодний, як лiд, голос Даяни перервав ii замрiянi просторiкування. – Вже не знаю, що й вiд кого ти там чула, але я зовсiм не заручена з Чарлi Ебботом. І, будь ласка, бiльше не згадуй при менi цi чутки.

У листопадi, у бальному залi готелю «Рiтц», вiдбувся дебют Даяни.

Такий «вступ у доросле життя» повниться незрозумiлою iронiею: у своi дев’ятнадцять Даяна пiрнула в таку реальнiсть, сповнену вiдчайдушностi, жаху й болi, що бундючним вдовам, котрi заселяли цей штучний маленький свiт, навiть не снилася.

Але Даяна була молода, а штучний маленький свiт вабив ароматом орхiдей, приемним, веселим снобiзмом й оркестрами, якi творили з життевих печалей i роздумiв новi мелодii. Всю нiч саксофони всiма ладами грали «Бiл-стрiт блюз», а п’ять сотень пар золотих i срiблястих бальних туфельок ганяли по паркету глянсовий пил.

Блаженна година чаювання завжди обирала кiмнатки, в яких цi поважнi, солодкi пульсацii тривали вiчнiсть, а тим часом врiзнобiч кружляли свiжi обличчя, нагадуючи рожевi пелюстки, зрушенi з паркету подихом печальних труб.

Сезон поспiшав, не вiдставала вiд нього в цьому сутiнковому Всесвiтi й Даяна, за день встигаючи сходити на тисячi побачень з тисячею чоловiкiв, засинаючи разом зi свiтанковою зорею – вечiрня сукня валялася на пiдлозi бiля лiжка, коштовнi камiнцi й шифон спочивали разом зi в’ялими орхiдеями.

Рiк поступово перейшов у лiто. Нью-Йорк пiддався модi на шелихвiсток, спiдницi стали коротшими, сумнi оркестри виконували новi мелодii. На якийсь час краса Даяни скорилася цьому новому захопленню, як ранiше увiбрала в себе пiдвищений нервовий тонус вiйськових рокiв; втiм, важко було не помiтити, що Даянi не до вподоби залицяння, що попри ii популярнiсть, нiхто не асоцiюе ii iм’я з якимось чоловiчим прiзвиськом.

«Випадкiв» було чимало, та коли симпатiя переростала в кохання, дiвчина поспiшала розлучитися з шанувальником раз i назавжди.

Наступний рiк вилився в довгi ночi танцiв та курортнi поiздки на Пiвдень. Легковажнiсть випарувалася й забулася; спiдницi стрiмко опустилися до землi, саксофони заспiвали новi композицii для свiжого дiвочого квiту. Бiльшiсть з тих, хто почав виiжджати разом iз Даяною, вже вийшла замiж, iншi навiть народили дiтей.