Гітара, кості, кастет

Але Даяна серед мiнливого свiту продовжувала танцювати пiд новi ритми.

На третiй рiк, вдивляючись в ii свiже, гоже личко, люди не вiрили, що вона була на вiйнi. Молоде поколiння вже спiввiдносило цю подiю з туманним минулим, з предковiчними днями, що жахали iх старших братiв та сестер. І Даяна вiдчувала, що з останнiм вiдлунням вiйни вiдiмре i ii юнiсть. Тепер ii майже не називали Даймондом Дiком. Коли ж це якось i траплялося, то ii погляд ставав дивним й розгубленим, мовби свiдомiсть ii не могла стулити докупи два уламки розбитого навпiл життя.

Минуло п’ять рокiв, у Бостонi розорилася одна маклерська фiрма, i з Парижа повернувся додому герой вiйни Чарлi Еббот – закоренiлий пияк, мов рак на мiлинi.

Вперше Даяна побачила його в ресторанi «Мон-Мiель»: той сидiв за бiчним столиком iз пухкою, невибагливою на вигляд блондинкою з середнього класу. Поспiшно кинувши вибачення своему супутнику, Даяна попрямувала до нього. Чарлi глянув на неi, i в Даяни раптом пiдкосилися ноги: вiн змарнiв i скидався на тiнь, а його великi й темнi, як i в Даяни, очi палали вогнем.

– Як, Чарлi…

Чарлi, похитуючись, встав, i вони потиснули один одному руки. Вiн буркотливо представив свою компаньйонку, та дiвиця за столиком виразила свое невдоволення, змiрявши Даяну крижаними кристаликами блакитних очей.

– Як, Чарлi… – повторила Даяна, – ти, виявляеться, повернувся.

– Повернувся назавжди.

– Менi потрiбно з тобою побачитися, Чарлi. Побачитися… якомога швидше.

– Завтра? – Чарлi кинув на бiляву дiвчину винуватий погляд. – У мене призначена зустрiч. Завтра – не знаю. Може, якось цього тижня…

– Скасуй свою зустрiч.

Приятелька Чарлi тарабанила пальцями по скатертинi, а ii очi нервово бiгали по залу. Зачувши цю фразу, вона рiзко звернула погляд назад до столика.

– Чарлi! – багатозначно хмурячись, гримнула дiвиця.

– Так, знаю, – вiдгукнувся вiн веселим тоном i повернувся до Дайани.

– Менi просто необхiдно побачитися з тобою завтра, – безжально наполягала Даяна. – Досить витрiщатися на мене, як iдiот. Обiцяй, що будеш завтра в Гринвiчi.

– У чому рiч? – заскреготiла молодиця. – Чому вам не сидиться за власним столиком? Хильнули зайвого?

– Елейн, Елейн, – дорiкнув iй Чарлi.

– Я зустрiну тебе в Гринвiчi з шестигодинним потягом, – холоднокровно продовжувала Даяна.