Гітара, кості, кастет

 – Як… чому ти думаеш, нiби я запланував поiздку в медовий мiсяць?

– Мав на увазi, що коли плануватимеш свiй медовий мiсяць, то, цiлком ймовiрно, впишеш у свiй туристичний нотатник Нiагарський водоспад.

Кiлька хвилин тривала зловiсна тиша.

– Гадаю, – холодно зауважив Перрiш, – ти проiнспектував вартiсних бiднякiв.

– Авжеж. Нiчим подiбним я не займався, – Ван Бюрен глянув на годинник. – Думаю, наш умовно названий суперник запiзнюеться. Зустрiч – о пiв на одинадцяту, залишилося всього три хвилини.

Внутрiшнi дверi вiдчинилися, i, за запрошенням моторноi секретарки, обидва з готовнiстю звелися та пройшли в кабiнет. Сайрус Джирард, тримаючи годинника в руках та стоячи за своiм столом, очiкував на них.

– Вiтаю, панове! – здивовано вигукнув вiн. – А де Джонс?

Перрiш та Ван Бюрен всмiхнулися один одному. Коли Джонс запiзнюеться, то вже така його доля.

– Перепрошую, сер, – втрутилася секретарка, що ще стояла бiля дверей, – мiстер Джонс в Чикаго.

– Що вiн там робить? – здивувався Сайрус Джирард.

– Це стосуеться експорту срiбла. Всi iншi про це не знали, i мiстер Голт подумав…

– Немае значення, що подумав мiстер Голт, – роздратовано кинув Джирард. – Мiстер Джонс тут бiльше не працюе. Коли вiн повернеться з Чикаго, заплатите йому за цей термiн i хай йде на всi чотири сторони, – вiн хитнув головою. – Це все.

Секретарка вклонилася й вийшла. Джирард, люто блискаючи очима, звернувся до Перрiша й Ван Бюрена.

– Ну, шанс вiн втратив, – рiшуче промовив директор.

 – Якщо молодик навiть не намагаеться виконувати моi вказiвки, вiн не заслуговуе на хорошу роботу, – Джирард сiв i почав тарабанити пальцями по пiдлокiтнику крiсла. – Гараз, Перрiше, нумо послухаймо вашу оповiдь про те, як ви проводили свiй вiльний час.

Перрiш улесливо всмiхнувся.

– Мiстере Джирарде, – почав вiн, – я так добре вiдпочив! Це все подорожi.

– Де ви були? Адiрондакськi гори? Канада?

– Нi, сер. Я вiдвiдав Європу.

Сайрус Джирард випростався.

– П’ять днiв туди й п’ять – назад. Два днi залишилося на Лондон, i ще я злiтав на аеропланi в Париж, з ночiвлею. Бачив Вестмiнстерське абатство, Лондонський Тауер, Лувр, провiв вечiр у Версалi. На кораблi я пiдтримував свою фiзичну форму – плавав, грав у палубний тенiс, кожен день проходив п’ять миль, познайомився з цiкавими людьми, викроював час, щоб читати. Це були найкращi два тижнi в моему життi, а пiсля повернення я вiдчуваю себе прекрасно.