Історія Флоренції. Державець

От тому я й не розумiю, чому цi внутрiшнi розбрати не гiднi бути висвiтленими докладно. Якщо ж згаданих славетних письменникiв стримувало побоювання зашкодити пам’ятi тих, про кого iм довелося б говорити, то вони в цьому помилялись i тiльки показали, як мало знають вони людське честолюбство, незмiнне прагнення людей до того, щоб iмена iхнiх предкiв та iхнi власнi не зникали з пам’ятi нащадкiв. Не бажали вони й згадати, що багато з тих, кому не випало уславитись якимось гiдним дiянням, намагалися стати вiдомими через нечеснi справи.

Не зважили вони також, що дiяння, котрi самi по собi певною мiрою величнi, – як, скажiмо, всi справи державнi й полiтичнi, – хоч би як iх вели, до яких би наслiдкiв приводили, завжди, мабуть, дають тим, хто iх виконуе, бiльше честi, нiж хули. Помiркувавши про це все, я змiнив думку i вирiшив почати свою iсторiю вiд виникнення нашого мiста. Але, не маючи намiру вдиратися в чужу землю, я докладно описуватиму лише внутрiшнi справи нашого мiста до 1434 року, про зовнiшнi ж подii згадуватиму, коли це буде необхiдно для розумiння внутрiшнiх. В описi ж подальших рокiв докладно висвiтлюватиму i те, й iнше. А для того щоб у цiй iсторii були зрозумiлiшими всi епохи, якi вона зачiпае, я, перш нiж говорити про Флоренцiю, розповiм про те, як Італiя потрапила пiд владу тих, хто нею тодi правив. Усi цi початковi вiдомостi як про Італiю взагалi, так i про Флоренцiю, складуть першi чотири книги. У першiй буде коротко викладено всi подii, що вiдбувалися в Італii пiсля занепаду Римськоi iмперii i до 1434 року. Друга охопить час вiд виникнення Флоренцii до вiйни з папою пiсля вигнання герцога Афiнського. Третя завершиться 1414 роком – смертю короля Неаполiтанського Владислава. У четвертiй ми дiйдемо до 1434 року i, починаючи з цього часу, будемо докладно описувати все, що вiдбувалось у Флоренцii та поза ii межами до сьогодення.

Книга перша

І

Народи, що живуть пiвнiчнiше вiд Рейну та Дунаю, на землях плодючих i зi здоровим клiматом, часто розмножуються так швидко, що надлишковому населенню доводиться покидати рiднi мiсця i шукати собi новi прихистки.

Коли якийсь такий край хоче позбутися надмiрноi кiлькостi людей, усi його мешканцi подiляються на три групи так, щоб кожна складалася з однаковоi кiлькостi шляхетних i нешляхетних, заможних i бiдних. Потiм частина, на яку випаде жереб, вирушае шукати щасливоi долi в iнших мiсцях, а двi iншi, позбувшись надлишкового населення, i далi користуються спадком своiх предкiв.