Романи

Останнього разу я зауважила, що брак коштiв для своiх забаганок перетворюе хлопця на зануду i домосiда (але у нас ще iх вистачае, якщо, звiсно, не надто тринькати). Пильнуй себе, мiй любий хлопчику, i пиши менi принаймнi раз на тиждень, iнакше я починаю уявляти собi всiлякi жахiття.

    З любов’ю, мама».

ДЕБЮТ «ОСОБИСТОСТІ»

На Рiздво монсеньйор Дарсi запросив Еморi на тиждень у гостi в стюартiвський палац на Гудзонi, i в них вiдбулась довга розмова бiля камiна. Монсеньйор трошки погладшав, але його особистiсть ще бiльше розвинулась.

– Я хочу покинути навчання, монсеньйоре.

– Чому?

– Уся моя кар’ера пiшла з димом. Я знаю, для вас то несуттево, але…

– Якраз навпаки. Я гадаю, це дуже важливо. Хочу почути всю iсторiю, все, що з тобою вiдбулось, вiдколи ми востанне бачились.

Еморi в деталях описав усю руйнацiю його честолюбних замiрiв, i через пiвгодини з його голосу вже зникли усi нотки байдужостi.

– А що б ти робив, якби залишив коледж? – запитав монсеньйор.

– Не знаю. Менi б хотiлось подорожувати, але ця надокучлива вiйна усi плани зруйнувала. Принаймнi, мама буде зневажати мене, якщо я не закiнчу. Я просто спантеличений. Керрi Голiдей пропонуе, щоб ми разом вступили до ескадрильi Лафает.

– Ти ж знаеш, що тобi туди не хочеться.

– Інколи хочеться, я б хоч зараз поiхав.

– Наскiльки я тебе знаю, ти ще не так втомився вiд життя.

– Ви справдi добре мене знаете, – неохоче погодився Еморi. – Менi це просто здавалося найпростiшим варiантом… Коли я подумаю про ще один марудний рiк…

– Так, я розумiю; але, якщо чесно, я не дуже за тебе хвилююся; менi здаеться, ти розвиваешся абсолютно природним чином.

– Та де там! – заперечив Еморi. – За пiвроку я втратив половину своеi особистостi…

– Анi трохи! – Монсеньйор глузливо поглянув на нього. – Ти втратив значну частину марнославства, от i все.

– Господи! Я почуваюсь так, нiби опинився у п’ятому класi Сент-Реджиса…

– Нi, – монсеньйор заперечливо похитав головою. – Це була невдача, але вона пiде на користь. Що б не сталося нинi – не йди тим шляхом, яким iшов минулого року.

– Я занепав духом… Що може бути гiрше?

– Само по собi, може, й так, але розглянемо уважнiше. Для тебе це – можливiсть подумати, щоб викинути старий багаж i старi уявлення про супермена i все таке iнше.