Магеллан. Амеріґо (збірник)

Перш за все, як кожен прожектер, вiн повинен заручитися зв’язками i «рекомендацiями», повинен забезпечити собi пiдтримку можновладцiв, перш нiж розпочати переговори з тими, в чиiх руках влада i грошi.

Одним iз таких необхiдних знайомств завбачливий Магеллан, мабуть, заручився ще в Португалii. Так чи iнакше, йому вiдразу ж улаштували сердечний прийом у домi Дiего Барбоси, котрий багато рокiв тому так само вийшов з португальського пiдданства i ось уже протягом чотирнадцяти рокiв обiймае на iспанськiй службi значну посаду алькальда арсеналу.

Маючи глибоку пошану всього мiста, кавалер ордена Сант-Яго, Барбоса – iдеальний поручитель для щойно прибулого португальця. За деякими даними, Барбоса й Магеллан були пов’язанi кревними узами; але тiснiше, нiж будь-яка спорiдненiсть, цих мужiв вiд першоi хвилини еднае та обставина, що Дiего Барбоса ще задовго до Магеллана плавав до берегiв Індii. Його син, Дуарте Барбоса, успадкував вiд батька любов до пригод. Вiн також уздовж i впоперек обходив iндiйськi, перськi й малайськi моря i навiть написав вельми популярну в тi часи книжку «O livro de Duarte Barbosa»[37 - «Книга Дуарте Барбоси» (iсп. ).]. Цi трое чоловiкiв одразу стали друзями. Бо коли нинi колонiальнi офiцери чи солдати, якi пiд час вiйни воювали на однiй дiлянцi фронту, об’еднуються на все життя в гiльдii, то наскiльки ж ближчими, згуртованiшими мали почуватися два-три десятки морякiв-ветеранiв, яким чудом пощастило лишитися живими й повернутися додому з усiх цих згубних, смертельно небезпечних подорожей! Барбоса якнайгостиннiше пропонуе Магеллану поселитися у нього в домi. Пройшло зовсiм небагато часу, i дочка Барбоси, Беатриса, вiдчула симпатiю до цього тридцятисемилiтнього енергiйного, iмпозантного чоловiка. Ще до кiнця року Магеллан назве себе зятем алькальда i тим самим здобуде в Севiльi певне становище й надiйну опору. Втративши права громадянства в Португалii, вiн знову здобув iх в Іспанii. Вiдтепер вже нiхто не дивиться на нього, як на зайду, його вважають за vecino de Sevilla – жителя Севiльi. З такою рекомендацiею – дружбою i майбутнiм порiдненням з Барбосою, забезпечений посагом дружини, який складав шiстсот тисяч мараведi, Магеллан може тепер, не вагаючись, переступити порiг Casa de Contrataciоn.

Про переговори, якi вiн там вiв, i про прийом, виявлений йому, не збереглося нiяких достовiрних даних.