Сповідь

Коли б я мiг, то змiнив би цей порядок, оскiльки погляд мадемуазель де Галлей глибоко хвилював мое серце, але я не наважився нiчого сказати, а вона, звiсно, не могла сама запропонувати це. У дорозi ми шкодували про те, що день скiнчився, але нiтрохи не скаржилися на його нетривалiсть, бо вiдкрили таемницю, як продовжити його за допомогою розваг.

Я залишив iх майже на тому самому мiсцi, де вони зустрiли мене. З яким жалем ми розлучалися! З яким задоволенням збиралися зустрiтися знову! Дванадцять годин, проведених разом, дорiвнювали для нас цiлим сторiччям близького знайомства.

Солодкий спогад про цей день нiчого не коштував для цих милих дiвчат, нiжний союз мiж нами трьома був кращий за найжагучiшi втiхи, якi зруйнували б його. Ми кохали одне одного без таемниць i сорому i хотiли кохати так одне одного завжди. У безневинних стосунках е своя особлива втiха, яка не поступаеться iншiй, оскiльки не знае перерв i тривае довго. Спогад про цей дивовижний день зворушуе, чаруе i хвилюе мене бiльше, нiж пам’ять про будь-якi iншi радощi, яких я зазнав у життi. Я й сам гаразд не знав, чого сподiвався вiд цих двох чарiвних дiвчат, але вони обидвi дуже менi подобались. Хоча, коли б я мiг вибирати, мое серце не роздiлилося б мiж ними порiвну, воно вiддавало перевагу однiй з них. Я мав би за щастя бачити своею коханкою мадемуазель де Граффенрiд, але все-таки волiв би вiддати ii роль повiрницi. Хоч би як там було, коли я розлучався з ними, менi здавалося, що я не можу жити без них обох. Хто мiг би подумати, що я бiльше нiколи в життi не побачу iх i що наше ефемерне кохання на цьому закiнчиться!

Читачi посмiються, звичайно, над моiми любовними пригодами, побачивши, що й найсмiливiшi з них закiнчувались, пiсля довгих приготувань, лише поцiлунком руки.

О моi читачi, не думайте хибно! Можливо, я в своему коханнi, що завершувалося поцiлунком руки, мав бiльше радощiв, нiж ви коли-небудь у своiх любовних походеньках.

Вентюр, який напередоднi лiг спати дуже пiзно, повернувся незабаром пiсля мене.

Цього разу я зустрiв його з меншим задоволенням, нiж звичайно, i не став розповiдати йому, як провiв день. Панночки говорили про нього не надто шанобливо, i iм, здавалося, неприемно було б довiдатися, що я потрапив до таких поганих рук. Це дуже зашкодило йому в моiх очах, до того ж менi було неприемне все, що вiдволiкало мене вiд думок про них. Але незабаром вiн покликав мене до себе, щоб поговорити про мое становище. Воно було критичним.