Сповідь

Пiсля тiеi пригоди минуло майже п’ятдесят рокiв, i я не боюся нового покарання за той самий злочин, а тому перед лицем Неба заявляю, що був у ньому неповинний, не ламав i не чiпав гребеня, не пiдходив до плити i навiть не думав про це. Не питайте мене, як трапилася поломка, я цього не знаю i зрозумiти не можу, але знаю точно, що моеi провини в тому немае.

Уявiть собi вдачу, боязку i слухняну в звичайному життi, але полум’яну, горду й нестримну у пристрастях розважливоi дитини, що знала завжди лише м’яке, справедливе, поблажливе поводження, навiть не мала уявлення про несправедливiсть i вперше зазнала жахливоi несправедливостi саме вiд тих людей, яких вона найбiльше любила i поважала, – який переворот у думках! Який хаос почуттiв! Яке потрясiння в серцi, розумi i в усiй ii маленькiй духовнiй i етичнiй iстотi! Уявiть усе це, якщо можете, бо сам я не в змозi дати раду тому, що вiдбувалося тодi в менi.

Я не мав ще достатньо розуму, щоб оцiнити, наскiльки зовнiшнi обставини говорили проти мене, i поставити себе на мiсце iнших.

Я був на своему мiсцi й вiдчував лише суворiсть жахливого покарання за злочин, якого не коiв. Фiзичний бiль, хоча i гострий, терзав мене менше, нiж обурення, лють i вiдчай. Мiй кузен, який опинився майже в подiбному становищi, позаяк за ненавмисну провину його покарали як за навмисну, обурювався i кипiв гнiвом разом зi мною. Задихаючись од слiз, ми судорожно обiймали одне одного, лежачи в одному лiжку, а коли нашi юнi серця дiстали деяку полегкiсть i ми змогли видобути свiй гнiв, ми сiли й почали щосили гукати: Carnifex! Carnifex! Carnifex![14 - Кат (лат. ).]

Навiть тепер, коли я пишу цi рядки, мiй пульс прискорюеться; тих хвилин я нiколи не забуду, проживи я хоч сто тисяч рокiв. Це перше вiдчуття несправедливого насильства так глибоко закарбувалося в мою душу, що думки про нього повертають мене в стан колишнього хвилювання; а саме почуття, що стосувалося спочатку мене одного, змiцнiло i так вiдiрвалося вiд особистого iнтересу, що, побачивши будь-яку несправедливiсть, хоч би хто був ii об’ектом i хоч би де вона вiдбувалася, мое серце спалахуе так, нiби вона спрямована проти мене.

Коли я читаю про жорстокiсть лютого тирана, про хитрi лиходiйства негiдника-священика, я готовий негайно зарiзати мерзотникiв, навiть якщо менi судилося загинути за це. Не раз я кидався за пiвнем, коровою чи собакою i жбурляв у них камiнням, коли бачив, як вони мучать iншу тварину лише тому, що вiдчувають себе сильнiшими.