Сповідь

Я повернувся з Італii не зовсiм таким, яким вирушав туди, але яким у моему вiцi нiхто звiдти, можливо, не повертався. Я зберiг не душевну, а лише тiлесну невиннiсть. Я вiдчув вiковi змiни, мiй неспокiйний темперамент нарештi прокинувся. Його перший i цiлком мимовiльний вибух змусив мене злякатися за свое здоров’я, i це краще, нiж будь-що iнше, iлюструе невiдання, в якому я перебував доти. Незабаром, заспокоiвшись, я пiзнав небезпечну замiну, яка обманюе природу i рятуе молодих людей моеi вдачi вiд справжньоi розпусти за рахунок iх здоров’я, сили, а iнодi й самого життя.

Цей порок дуже зручний, бо щадить сором’язливiсть i несмiливiсть юнакiв, i мае особливу привабливiсть для людей з жвавою уявою, даючи iм, так би мовити, можливiсть розпоряджатися всiма жiнками i пiдкорювати своiм бажанням будь-яких красунь, не потребуючи iхньоi згоди. Захоплений цiею згубною перевагою, я почав руйнувати мiцний органiзм, що його дарувала менi природа i який на той час цiлком розвинувся. Додайте до цiеi схильностi обстановку, в якiй я тодi був, живучи у гарноi жiнки, лелiючи образ ii у глибинi свого серця, постiйно зустрiчаючись iз нею вдень, оточений вечорами предметами, що нагадували менi про неi, засинаючи в лiжку, в якому вона спала ранiше. Скiльки приводiв для збудження!

Читач, уявивши все це собi, вже дивитиметься на мене, як на ледь живого. Однак саме те, що мало мене занапастити, мене й урятувало, принаймнi на якийсь час.

Сп’янiлий щастям жити поруч з нею, палким бажанням провести з нею всi моi днi, я завжди бачив у нiй лише нiжну матусю, милу сестру, чарiвну подругу i нiчого бiльше. Я завжди бачив ii однаковою i незмiнною i не бачив нiкого, окрiм неi. Образ ii, що постiйно перебував у моему серцi, не залишав у ньому мiсця нi для якоi iншоi жiнки. Вона була для мене единою жiнкою на свiтi, i надзвичайна нiжнiсть почуттiв, якi вона в менi збуджувала, не залишаючи часу прокинутися моiй чуттевостi, оберiгала мене як вiд неi самоi, так i вiд усiх iнших жiнок. Одне слово, я був розсудливий, бо кохав ii. Хай той, хто зможе, скаже, на пiдставi мого нечiткого опису своiх вiдчуттiв, якою була моя прихильнiсть до неi. Я ж можу сказати про це лише одне: якщо мое почуття здаеться досить дивним читачевi, то згодом видасться йому ще дивнiшим.

Отак я жив – якнайприемнiше на свiтi, хоча був зайнятий справами, якi подобалися менi найменше.