Проби. Вибране

Гудячи мене, вони заздалегiдь вiдмовляються належно оцiнити будь-який мiй добрий вчинок i висловити менi подяку, яка була б лише справедливою даниною. Крiм того, я прошу врахувати, що всяке мое добре дiло мае цiнуватися тим бiльше, що сам я менше за абикого користувався чужим добродiйництвом. Я можу тим вiльнiше розпоряджатися своiм майном, чим бiльше воно мое. І якби я любив розписувати все, що роблю, то мiг би легко вiдмести адресованi менi докори. А декому з цих панiв я ще й зумiв би завиграшки довести, що вони роздратованi не так тим, що я роблю не досить багато, як тим, що я мiг би зробити куди бiльше.

Воднораз моя душа сама по собi зовсiм не була позбавлена сильних iмпульсiв, а також чiткого i ясного погляду на доколишнiй свiт, який вона зовсiм непогано розумiла i якому в самотностi, нi з ким не спiлкуючись, дала оцiнку. І мiж iншим, я справдi думаю, що вона нездатна була б схилитися перед силою та примусом.

Чи слiд менi згадати про ще одну свою здiбнiсть, виявлену в дитинствi? Менi притаманне вмiння вживатися у виконуванi ролi.

Бо ще в ранньому вiцi

Менi дванадцятий пiшов в ту пору рiк

    Вергiлiй, Еклоги, VIII

менi доручали ролi героiв у латинських трагедiях Б'юкенена, Геранта i Мюре, якi вельми успiшно ставилися в нашiй гiенськiй школi. У цiй справi наш ректор Андреа де Гувеа[75 - Андреа де Гувеа – принципал чи директор Гiенського колежу в Бордо.

], як i в усьому, що стосувалося його обов'язкiв, не мав собi рiвнi у всiй Францii. Так ось, на цих виставах мене вважали за найкращого актора. Таких аматорських постанов я нiзащо не гудив би, якби вони набули поширення серед дiтей вельможних домiв. Згодом менi доводилося бачити i наших принцiв, якi вiддавалися грi на сценi, нагадуючи цим декого зi старожитнiх, грi, що робила iм честь i приносила успiх.

У Давнiй Грецii вважалося цiлком пристойним, коли муж високого колiна робив акторство своiм ремеслом: «Вiн подiлився своiм задумом з актором-трагiком Арiстоном: цей останнiй був родовитий, ще й багатий пан, проте лицедiйство, яке у грекiв не вважаеться ганебним, анiтрохи його не принижувало».

Тит Лiвiй, XXIV.

Я завжди картав гонителiв таких розваг, а також несправедливiсть тих, хто не допускав хороших лицедiiв до наших славетних мiст, позбавляючи народ цiеi громадськоi втiхи.