Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник)

Дяк спiва,

Попи з кадилами, з кропилом;

Громада – нiби нежива,

Анiтелень… Помiж возами

Попи з кропилами пiшли;

За ними корогви несли,

Як на Великдень над пасками.

«Молiтесь, братiя, молiтесь! —

Так благочинний начина.

Кругом святого Чигрина

Сторожа стане з того свiту,

Не дасть святого розпинать.

А ви Украiну ховайте:

Не дайте матерi, не дайте

В руках у ката пропадать.

Од Конашевича i досi

Пожар не гасне, люде мруть,

Конають в тюрмах, голi, босi…

Дiти нехрещенi ростуть,

Козацькi дiти; а дiвчата!.

Землi козацькоi краса

У ляха в'яне, як перш мати,

І непокритая коса

Стидом сiчеться; карi очi

В неволi гаснуть; розкувать

Козак сестру свою не хоче,

Сам не соромиться конать

В ярмi у ляха… горе, горе!

Молiтесь, дiти! страшний суд

Ляхи в Украiну несуть —

І заридають чорнi гори.

Згадайте праведних гетьманiв:

Де iх могили? де лежить

Останок славного Богдана?

Де Остряницина стоiть

Хоч би убогая могила?

Де Наливайкова? нема!

Живого й мертвого спалили.

Де той Богун, де та зима?

Інгул щозиму замерзае —

Богун не встане загатить

Шляхетським трупом. Лях гуляе!

Нема Богдана – червонить

І Жовтi Води, й Рось зелену.

Сумуе Корсунь староденний:

Нема журбу з ким подiлить.

І Альта плаче: «Тяжко жити!

Я сохну, сохну… де Тарас?

Нема, не чуть… не в батька дiти!»

Не плачте, братiя: за нас

І душi праведних, i сила

Архiстратига Михаiла.

Не за горами кари час.

Молiтесь, братiя!»

Молились,

Молились щиро козаки,

Як дiти, щиро; не журились,

Гадали тее… а зробилось —

Над козаками хусточки!

Одно добро, одна слава —

Бiлiе хустина,

Та й ту знiмуть…

А диякон: «Нехай ворог гине!

Берiть ножi! освятили».

Ударили в дзвони,

Реве гаем: «Освятили!»

Аж серце холоне!

Освятили, освятили!

Гине шляхта, гине!

Розiбрали, заблищали

По всiй Украiнi.

ТРЕТІ ПІВНІ

Ще день Украйну катували

Ляхи скаженi; ще один,

Один, останнiй, сумували

І Украiна, i Чигрин.

І той минув – день Маковiя,

Велике свято в Украiнi.

Минув – i лях, i жидовин

Горiлки, кровi упивались,

Кляли схизмата, розпинали,

Кляли, що нiчого вже взять.

А гайдамаки мовчки ждали,

Поки поганцi ляжуть спать.

Лягли, i в голови не клали,

Що вже iм завтра не вставать.

Ляхи заснули, а iуди

Ще лiчать грошi уночi,

Без свiтла лiчать баришi,

Щоб не побачили, бач, люде.