Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник)

Погуляли гайдамаки,

Добре погуляли:

Трохи не рiк шляхетською

Кров'ю напували

Украiну, та й замовкли —

Ножi пощербили.

Нема Гонти; нема йому

Хреста, нi могили.

Буйнi вiтри розмахали

Попiл гайдамаки,

І нiкому помолитись,

Нiкому заплакать.

Один тiлько брат названий

Оставсь на всiм свiтi,

Та й той – почув, що так страшно

Пекельнii дiти

Його брата замучили,

Залiзняк заплакав

Вперше зроду; сльози не втер,

Умер неборака.

Нудьга його задавила

На чужому полi,

В чужу землю положила:

Така його доля!

Сумно-сумно гайдамаки

Залiзную силу

Поховали; насипали

Високу могилу;

Заплакали, розiйшлися,

Вiдкiля взялися.

Один тiлько мiй Ярема

На кий похилився,

Стояв довго. «Спочинь, батьку,

На чужому полi,

Бо на своiм нема мiсця,

Нема мiсця волi…

Спи, козаче, душа щира!

Хто-небудь згадае».

Пiшов степом сiромаха,

Сльози утирае.

Довго, довго оглядався,

Та й не видко стало.

Одна чорна серед степу

Могила осталась.

Посiяли гайдамаки

В Украiнi жито,

Та не вони його жали.

Що мусим робити?

Нема правди, не виросла;

Кривда повивае.

Розiйшлися гайдамаки,

Куди який знае:

Хто додому, хто в дiброву,

З ножем у халявi,

Жидiв кiнчать. Така й досi

Осталася слава.

А тим часом стародавню

Сiч розруйнували:

Хто на Кубань, хто за Дунай,

Тiлько i остались,

Що пороги серед степу.

Ревуть завивають:

«Поховали дiтей наших

І нас розривають».

Ревуть собi й ревiтимуть —

Їх люде минули;

А Украiна навiки,

Навiки заснула.

З того часу в Украiнi

Жито зеленiе;

Не чуть плачу, нi гармати,

Тiлько вiтер вiе,

Нагинае верби в гаi,

А тирсу на полi.

Все замовкло. Нехай мовчить:

Така божа воля.

Тiлько часом увечерi

Понад Днiпром, гаем

Ідуть старi гайдамаки,

Ідучи спiвають:

«А в нашого Галайди хата на помостi.

Грай, море! добре, море!

Добре буде, Галайда!»

[Квiтень-листопад 1841]

НАЙМИЧКА

Между городом Кременчугом и городом Ромнами лежит большая транспортная, или чумацкая, дорога, называемая Ромодановым шляхом.

Жил в городе Крюкове (что за Днепром, против Кременчуга), так в этом городе Крюкове жил богатый, неисчислимо богатый чумак Роман.