Танці у напівтемряві кімнати

І якщо iнколи програти треба, то нехай поразки будуть особистими як i читання – тiльки ти i книга.

Перше правило клубу щасливих, про яке ми не знали

Перше правило клубу щасливих, про яке ми не знали, звучить так: щастя не може залишитися незмiнним. Переглядала днями вiдео зi стадiону, де розмiрковували над побажаннями самим собi через декаду, i розумiла, що з того мрiй легiону щось збулося, або вийшло навiть краще, нiж мрiялося, а щось загубилося.

Час минае, а з ним якiсь речi перестають бути архiважливими i ти втомлюешся перевiряти своi ментальнi карти, нiби диктант у школi щоразу: а «майбутнi перспективи» i «родина» пишуться через «хочу» чи «потрiбно»? І чому словосполучення для перевiрки правильностi завжди «чужi очiкування» або «програно/виграно»?

Ставлю на паузу програвач, заварюю мiцний чорний байховий чай i кiмнату наповнюе аромат суму за розмовами, що так i не трапилися.

У прозорiй склянцi кружляють шматочки сушеного яблука i пелюстки волошки. Разом з чаiнками на дно склянки осiдають минулого усмiшки i насмiшки, якi я буду ще довго повiльно вводити всередину себе, приблизно по двадцять пять крапель на хвилину, мов фiзрозчин, не забуваючи, що усе тече i змiнюеться, подумки додаючи на початку слово «нехай», бо тумани – не вiчнi.

Втiм, на серйознi речi я звикла дивитися поза вузьким контекстом власного життя. І перше правило ховаеться у глибинах Декарта свiтосприйняття або як мислиш – так i живеш. Авжеж, у природи немае поганоi погоди – лише одяг не по сезону. Інколи, коли зовсiм край, уявляй себе тимчасовим, прозорим, пiдпорядковуйся ритмам зближення i вiддалення, дозволяючи стосункам змiнюватися так, як заманеться.

Тепер менi доведеться змiнити свiй звичайний тон. Тепер менi доведеться говорити всерйоз. Друге правило стосуеться того, що нiхто i нiколи не буде любити тебе так, як хочеш ти. Усе навпаки – будуть так як зможуть, тому не поглядай крадькома на iнших почуття i не порiвнюй з тим, що маеш сам. «Не люблю (так як того хочеш ти)» означае «не буду намагатися змiнити i розчаровуватись».

Якщо хтось у серцi, то цього достатньо. Бiльшого i не проси. Одного разу розмiнювати любов i дружбу на слова, особливо пiсля усiх точок неповернення i крапок над «i», стане непотрiбно взагалi. Нехай життя далi просто трапиться.

Трете правило просте: знайти людей, якi кращi за тебе, вчитися у них i прислухатися, коли вони говорять про тебе, якими б приемними чи болючими не були iхнi слова, тому що немае щастя без довiри.