На нашем сайте вы можете читать онлайн «Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр., аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письмен-ник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близь-ко двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. Він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а накреслює багато проблем, які хвилюють наших сучасників.
До 8-го тому повного зібрання творів Романа Іваничука увійшли новели, оповідання та оповідки, написані протягом 1976–2016 років, у яких він постає неперевершеним майстром новели. Основу цього тому склали видання – «На перевалі» (1981) та «Люлька з червоного дерева» (2009); також до збірки увійшли новели й оповідання із циклів «На стежках і тротуарах», «Осінні узори», «Nota Bene!», а в «Додаток» – твори, що друкувалися тільки в часописах. Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр. читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр. без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
За це звiдання смаку терпкого зела довелося лошачковi розплатитися: кобила, обнюхавши Тонконогого, мордочка якого пахла свiжою конюшиною, коротко заiржала, немов чимось ураз зрадiла, злегка зiгнула задню ногу в колiнi й вiдштовхнула лошачкову голову вiд вим’я, вiн зайшов з другого боку, але й цього разу був вiдштовхнутий; кобила iла з опалки i раз у раз оглядалася, iгiкала, кликала, поки Тонконогий таки не пiдiйшов i не почав iсти разом з нею те саме скошене смачне зело, якого вiн тiльки що скуштував на заджмеленому лану.
Вiдтодi лошачок потроху почав забувати про теплий i пахучий мамин живiт, хоча iнколи ще й тягнувся до нього; тепер вiн усе рiдше залишався позаду, мав уже право йти поруч з мамою, бо ж iдять вони з однiеi опалки, вiн з гiднiстю йшов чи пiдбiгав – як цього хотiли конюх i той чужий охайний чоловiк; йому подобалося чути, як за ним, а не перед ним торохтить вiзок, це додавало гордостi: став-бо вiн нiби рiвноправний з мамою, хоч ще i не впряжений до дiла.
Тонконогого почала цiкавити мамина упряжка, оздоблена мусянжевими бляшками, i велична дуга над обома дишлами, пiд яку мала право зайти тiльки мама; йому не раз хотiлося, коли конюх виводив iх iз стайнi на подвiр’я, першому влiзти пiд дугу, якось навiть спробував це зробити, та конюх вивiв його з-помiж дишел i завiв туди таки маму – змирився з цим Тонконогий i далi йшов поруч з кобилою, тручись об неi i часто заважаючи.
А то трапилося пiзньоосiнньоi днини на перебродi, коли краi рiки вже бралися хрустким льодом. Перебрiд був грузький, колеса стрягли, а на другому боцi тракту мчали один за одним наввипередки грузовики й автобуси; кобила, звична до зарiчноi лiсовоi й польовоi тишi, лякалася гуркоту й не хотiла йти до другого берега, лошачок боявся ще дужче за неi, тулився до мами й заважав.









