Вибрики Золотого Теляти. Сатиричний роман

Хiба ж могло таке залишити Славка байдужим?

Яким же шляхом мiг би Славко дiстатися до заповiтного оволодiння хоч якоюсь бiльш-менш вартiсною часткою омрiяного добра? Як вiдшукати той невичерпний гаманець, який сипонув би скарби на голову сина звичайного радянського колгоспника? Де той «Сiм-сiм», котрий вiдкрив би йому печеру з цими скарбами? Такi, й подiбнi до них, питання нескiнченним болючим чорторием нуртували в стражденнiй душi нашого головного героя.

Будучи хлопчиком невисокого зросту, з огрядненьким черевцем, з опасистим обличчям з веснянками на кирпатому носi, з водянистими очима пiд майже бiлими бровами, i, нарештi, з якимось безбарвним рiдким волоссям, яке вже в дитинствi справляло враження облисiння, Славко, ясна рiч, прекрасно розумiв, що йому нiяк не свiтить оволодiти скарбом шляхом раптового одруження з якоюсь принцесою.

І такий романтичний шлях досягнення омрiяного добра був безжально вiдкинутий Славком вже з перших класiв, коли з боку дiвчаток вiн наразився на не вельми прихильне ставлення.

Тодi Славко спробував хоч якось розбагатiти шляхом торгiвельноi дiяльностi, що, взагалi-то, з точки зору комунiстичноi iдеологii розглядалось як дiяльнiсть буржуазно-капiталiстична, тобто ворожа. «Треба просто щось купити дешевше, – метикував собi Славко, – i продати це комусь дорожче, при цьому переконавши цього когось у тому, що вiн теж купуе дешевше». І Славковi таки вдалося провести першi торгiвельнi операцii: вiн обмiняв гумку для стирання на напiвсписаний олiвець, потiм цей олiвець обмiняв на авторучку без ампулки, потiм провiв ще декiлька обмiнiв, в результатi яких став власником великого гачка для рибноi ловлi.

Гачок був i справдi великим, тобто риба, яку можна було б упiймати на цей гачок, теж мала б бути великою, але Славко не тiльки не вмiв ловити рибу, вiн навiть не бажав вчитися ii ловити, оскiльки, на вiдмiну вiд бiльшостi хлопчикiв, був не те, що байдужим, а навiть ставився з вiдразою до риболовлi. Таким чином результат буремноi торговельноi дiяльностi Славка навряд чи можна було б назвати вдалим.

І Славко вирiшив вдатися до бiльш вигiдних торговельних операцiй. Якось вiн чув по радiо, як на ворожому капiталiстичному Заходi на якихось там аукцiонах продають всiлякi картини, каблучки, стародавнi монети, шкатулки й усякi iншi стародавностi за величезнi грошi, за цiлi мiльйони тих iхнiх доларiв i всiляких там фунтiв.