Вибрики Золотого Теляти. Сатиричний роман

Славко пiшов на величезний смiтник за селом, вiдкопав там старий черепок, з давно, можливо, навiть ще до революцii, розбитого глечика; принiс цей черепок до школи i на однiй з перерв запропонував купити цей черепок самому Сергiевi, синовi голови колгоспу.

– Ось, це черепок iз трипiльського горщика, – простягнув Славко на долонi черепок, пiдiйшовши до Сергiя на перервi. – Тут навiть ще трохи видно малюнок, схожий на той, що в пiдручнику iсторii, де написано про трипiльську культуру. Я мiг би продати тобi його за якихось… – вiн для годиться трохи задумався.

 – За якихось сто карбованцiв. Не дивуйся, що я прошу так дешево, просто менi зараз дуже потрiбнi грошi. – Трипiльська культура, – додав вiн на завершення тоном академiка, аби ствердити неперехiдну цiннiсть цього скарбу. – В Європi я мiг би продати його за мiльйони доларiв.

– Трипiльський черепок? – Сергiй взяв двома пальцями протягнутий йому Славком скарб, потiм пiдкинув цей черепок догори, упiймав його й кинув, поцiливши прямо в смiттевий бачок, який стояв досить таки на великiй вiдстанi, пiдтвердивши таким чином свою репутацiю першокласного баскетболiста.

Стосовно ж Славка, то щодо нього Сергiй пiдтвердив ще й свою репутацiю непоганого футболiста: розвернувши невдалого торговця антикварiатом спиною до себе, Сергiй дав Славковi такого копняка, який не осоромив би самого Пеле. Пролетiвши досить плавною траекторiею доволi велику вiддаль, невдаха-антиквар перейшов у круте пiке, але приземлився таки вдало, чого не скажеш про його репутацiю комерсанта, котра врештi й закiнчилася з цим ганебним падiнням, яке вiдбувалося привселюдно в школi на перервi в досить людному мiсцi.

Крiм того, чутка про цей невдалий аукцiон з продажу антикварiату дiйшла до вух не тiльки педагогiчного колективу школи, а й до вух всього партiйно-господарського керiвництва колгоспу. І хоч соцiалiзм у тi часи вже доживав свого вiку, загниваючи в застiйному болотi безвиходi, про це ще нiхто не знав, бо жоден з генсекiв про це ще не повiдомив свiй вiрнопiдданий радянський народ, i цей наскрiзь прогнилий соцiалiзм все ще офiцiйно вважався розвинутим соцiалiзмом.

А раз соцiалiзм – то вся ця комерцiйна дiяльнiсть Славка була не просто неприйнятною, вона була просто таки смертельно ворожою для всього соцiалiстичного табору, немов би вилазка з табору ворожого капiталiстичного. Взагалi-то, це називалося тодi спекуляцiею i було одним iз найстрашнiших злочинiв проти радянськоi влади, що пiдривали самi основи комунiстичноi iдеологii.