Вибрики Золотого Теляти. Сатиричний роман

І тут природна притаманнiсть i повна вiдповiднiсть «поганяла» Кабан стала абсолютно очевидною i зрозумiлою: «оце так кабанище», «ну й вепряка», «от так хрячище», «кнуряка неприторенна», «оце так наiв свинячу мармизу в тюрязi на казенних харчах», – такi й подiбнi до них епiтети, порiвняння й метафори посипалися з уст селян, вражених неймовiрною огряднiстю свого нового господаря. І пiсля цiеi зустрiчi нi в кого на селi не залишилось жодних сумнiвiв у тому, що прiзвище олiгарха Кабанова не було основною причиною присвоення йому почесноi «клiкухи» Кабан.

– Ну що, селяни, пролiтарii? – звернувся Кабан до селян, вражених його статурою. – Пролiтарii тому що пролiтаете? Ха-ха-ха!.. – вирвався з надр цiеi гори сала зовсiм не вiдповiдний до неi фальцет смiху. – Ха-ха-ха!… Пролiтарii на те й пролiтарii, щоб пролiтати, чи не так? – звернувся вiн до своiх супровiдникiв, котрi хоч i не таких неймовiрних розмiрiв, як Кабан, все ж також мали дуже значнi, навiть видатнi й переконливi мармизи, животи й зади.

– Ха-ха-ха!.. – Вибухнув дружнiм смiхом гурт супровiдникiв Кабана. – Ха-ха-ха!.. Пролiтарii, щоб пролiтати! Ха-ха-ха!.. Пролiтарii пролiтають нафiг! Ха-ха-ха!.. Ну й Кабан! Кабан завжди щось як вiдмочить, так вже вiдмочить! Ха-ха-ха!.. Пролiтарii пролiтають! Ха-ха-ха!.. Пролiтарii в прольотi!..Ха-ха-ха!…

Загальне веселе пожвавлення перекинулося й на селян, якi врештi пiсля приголомшливого враження вiд габаритiв Кабана трохи вiдiйшли на користь загального добродушного настрою, який виник вiд веселого повторення гостями слiв нового господаря колгоспу про якiсь «прольоти», «польоти», «лiтання», чи «лiт», або ж «злет», що було сприйнято селянами як обiцянки нового начальства про пiдняття, або ж «злiт» колгоспу на нову, небачену досi, висоту.

Проте повнiстю стурбованiсть селян щодо видатноi тлустостi Кабана все ж таки не зiйшла нанiвець, бо всi вони були перейнятi вирiшенням питання, як оця величезна туша олiгарха пролiзе в дверцята автомобiля i вмiститься в кабiнi – i чи це взагалi можливо. Звичайно, розмiри закордонного позашляховика, на якому приiхав Кабан, були величезнi, але iмовiрнiсть втиснути навiть у таку велику машину тушу Кабана видавалась мiзерною.

– Ну шо, товарищi селяне, товарищi пролiтающi пролiтарii? – вирiшив Кабан ще продовжити свою промову, адже вона так сподобалась його супровiдникам. – Пролiтаете? Пролiтайте, пролiтайте й далi. Бо доля у вас така. Лохи, вони i е лохи.