Вибрики Золотого Теляти. Сатиричний роман

– Ви, мабуть, той самий Іван Іванович, котрий може прийняти в мене бакси?

– Так-так, так-так… – вiв своеi чоловiчок, ствердливо закивавши головою, але тепер на додачу до гри очей в нього заграло ще й обличчя, переливаючись всiма можливими барвами й виразами – вiд блiдого непорозумiння до рожевого задоволення.

– То, значить, я можу саме Вам i прямо тут, i прямо зараз здати бакси?

– Так-так, так-так… – тепер в Івана Івановича на додачу до гри очей та обличчя додалися ще й руки – вiн почав iх посилено терти одна об одну, так наче намилюючи перед тим як помити.

– Тобто, Іване Івановичу, я можу прямо тут прямо зараз здати Вам усi зразу бакси? – не вгавав Славко, дивуючись, як це одна людина може бути настiльки досвiдченим спецiалiстом зразу в багатьох галузях науки, що може дозволити собi приймати одноосiбно екзамени-бакси зразу з декiлькох предметiв.

– Так-так, так-так… – продовжував Іван Іванович, тепер вже повiльнiше, нiби якось навiть запитально, i на додачу до обличчя й рук в нього заградо все тiло, так наче йому стало якось незручно саме в цьому тiлi, наче Іван Іванович раптом засумнiвався, чи це й насправдi саме вiн, Іван Іванови, знаходиться саме тут, саме зараз i саме в цьому тiлi.

– Тобто, я звичайно вибачаюсь, що нiби ставлю пiд сумнiв Вашу, Іване Івановичу, наукову квалiфiкацiю, – Славко все нiяк не мiг на всi сто вiдсоткiв упевнитися в видатних знаннях цього, так би мовити, полiглота усiх наук, що стояв перед ним i був готовий приймати iспити-бакси з усiх предметiв разом, – але прошу мене вибачити, я все ж здивований.

– Не турбуйтесь, не турбуйтесь, – склавши перед собою лагiдно руки, нарештi вимовив Іван Іванович щось, окрiм «так-так», в той час, як його очi стали вже не просто обмацувати Славка, а стали обмацувати так пристрасно, нiби це робив обшук якийсь досвiдчений полiсмен iз американських фiльмiв, що тодi саме були в модi, – не турбуйтесь, нiхто не залишиться ображеним, всi будуть задоволенi, все буде нормально, не турбуйтесь…

– Та я, власне, й не турбуюсь, просто… – Славко ще трiшки подумав i, врештi, вирiшив вiдкинути сумнiви в полi-наукових здатностях свого екзаменатора, адже ж ось, наприклад, хоч би й вiн сам, Славко, може прямо зараз без всякоi пiдготовки здати зразу всi екзамени з усiх предметiв, то чому ж вiн вiдмовлятиме комусь iншому в здатностi прийняти цi екзамени.