Наодинці з життям. Поезія

Невблаганного натовпу

ми протилежнi потоки,

Нас розносять врiзнобiч,

Ескалатори нас i вагони,

Невпiзнанних, забутих,

пiдхоплюють

І розносять,

розносять

врiзнобiч,

врiзнобiч…

Так точнiсiнько

пам’ятi плин

невблаганний вихоплюе

Із минулого посмiшку, губи, обличчя на мить —

І спиною повернутi знову,

невпiзнанi знову

Із минулого тiнi гублю я —

вже не докричишся:

Ескалатори днiв i

вагони рокiв

Нас розносять,

розносять

врiзнобiч,

врiзнобiч…

Але ж ось воно, ось, пам'ятаеш:

Вiдкривають метро —

оркестри, промови лунають,

Стрiчка падае – диво! —

Мiсто надра своi,

мiсто душу свою вiдкривае!.

Ох, яка молода i щаслива

У святковому гаморi натовпу

мати —

У руки ii затишку,

як у гнiздечку, тримати

Полохливе пташатко

свого рученяти —

0 дитинства далекого

свято,

Вiра в казку, у те, що

достатньо

нам неба для всiх

одного —

Не докричатися,

не докричатись…

Мiй вагон пiдiйшов.

Цей останнiй,

прощальний вагон,

Що давно в небуття вiдiйшов,

Але знову

i знову приходить,

Щоб мене

вiдвезти на роботу,

Щоб мене

привезти iз роботи,

На роботу – з роботи,

На роботу – з роботи…

Цей розмiрений стукiт колiс,

нескiнченний тунель…

Ескалатор, безногий Вергiлiй,

Проведи з пiдземелля до неба мене —

Десь там небо було,

І на всiх одного

вистачало

нам неба цього,

А тепер там

для кожного телеекран —

Не подiлять нiяк

мiж собою програм.

Нескiнченний тунель,

незлiченнi турботи:

На роботу – з роботи,

На роботу – з роботи,

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.