Наодинці з життям. Поезія

Я навiть вже й не думав пiднестись до розумiння

Сутi неуловимостi й прозоростi тiеi сили,

З якою незмiрний безлад простору поволi        набрякае

Гнiтючим клубочiнням хмар,

Де в загадковiй послiдовностi появи й зникнення

Скороминущих ликiв якогось

утаемниченого

небом

божества

Ти тiльки i встигаеш упiймати усепроникне вiдчутя,

Що единосталим у цiм свiтi може бути

лише постiйний плин —

Я вже i вiдчуття цього хотiв якнайскорiш   позбутися,

Аж поривання вiтрового вибух пiдхопив

моi розхристанi думки

І через карколомнiсть загибелi

всiх однозначних iстин

у буруваннi хмар

Понiс за обрiй у падiння

на глибину взаемопоглинання

землi i неба в горизонтi —

І вже нiкуди я не мiг подiтися,

притиснутий до розумiння,

Що довiчно небокрай триматиме мене

на вiддалi мого збентеженого погляду,

Втiкаючи вiд мене зi швидкiстю, з якою

Не встигаеш озирнутися назад, щоб уподiбнитись

Тому, хто знов i знов так владно пiдштовхуе тебе  у спину

Вiддавати крок за кроком свою самозакоханiсть

Покiрному трави схилянню, де iероглiфами

Загадкових тiней переплутанi усi стежини  сповiдей

Про найкоротшу вiддаль

мiж народженням i смертю —

про життя…

Зимова пiдступнiсть

Знов пiдкрадаеться пiд саме серце,

Немов найпоаемнiша з провин,

Змiй вiхоли безжально i вiдверто

Пiд саме серце – знов прихiд зими.

Твердiшае все м'якiть слiз осiннiх —

Плоди кристалiв незворотних втрат

Нiмi й прозорi в забуттi снiжинок

Долонi талим болем холодять.

Молитися. Хурделиць завивання

Пiдспiвують бажанню молитов

Не наших, не тутешнiх – не благанню,

А виклику. Це вiчний бiй немов.

Вже стiльки полягло нi в чiм не винних

Надiй, i мрiй, i молодих посвят.

Покiрно i безмовно, безнадiйно

В наметах долi вiдчаi лежать.

Невже поразка? І невже навiки?

Невже не жаль? Як дивно – нi, не жаль…

Пiдступно i несхибно в серця свiточ

Все глибше вiхол вихори бiжать.

Технологii життя

Із життям розминатись щодня i щоночi назавжди

У стрiмкому потоцi розлук, перехрестями снiв…

У блуканнях пустельних спекот мiражiв напiвправди

Вже благати вiдвертостi в зливи хоча б i брехнi.

Пiд ходу трiумфального маршу наживи i хiтi

Запобiгливо стелиться килим краси i цноти —

В макiяжнiй красi бодiбiлдiнгу, успiхом ситi,

Споглядають iз хмар бiзнес-янголи брендiв святих.