Вигнання в Рай. Роман

– Та найдужче ii покохав Микола Бут. Старший вiн вiд Оксани. Коли Микола пiшов служити до Армii, то Оксана ще в школi навчалась – просив ii чекати на нього з Армii. Вона, щоправда, й чекала таки чесно, нiде нi з ким нiякого зайвого слова не скаже було, не те щоб. А втiм, скорiше за все виходило на те, що Оксанi просто в радiсть було вважатися нареченою Миколи, аби нiхто бiльше до неi клинцi не пiдбивав. Адже Микола, що вже красень то красень – високий, ставний, широкоплечий, могутнiй як дуб, а що вже на лице красень, то вже й за сто верст такого красеня не знайдеш.

Одне слово, найкращий хлопець у нас був Микола Бут на той час, та й зараз нiхто йому не суперник. Нiхто б не став до Оксани женихатись, доки вона ждала з Армii Миколу. А iй тiльки того й треба. Адже ж вся рiч у тiм, що сама Оксана нiкого й не кохала, i iй було дуже затишно вважатися Миколиною нареченою, щоб нiхто до неi не залицявся даремно.

– А як же Микола?

– Та й Миколу вона теж не кохала.

– Нiколи б не подумав, що Оксана така гордовита, черства, ба навiть бездушна, – з довiрливою розгубленiстю звернувся Сергiй, наче хотiв, щоб його переконали в зворотному, – що навiть покохати нiкого не здатна.

– Та нi, – вiдмахнулась Горпина Степанiвна, – зовсiм вона не гордовита й не черства. Зовсiм навпаки. Нiякоi такоi гордостi в неi нiколи не було, та й лагiдна, любляча в неi душа, а до того ще й чиста та чесна. Думаеш, вона не страждала вiд того, що Бог не давав iй кохання? Ще й як страждала.

І молилась, щоб дане було iй кохання. Так то вона всiх людей любила, божою любов’ю, а от кохання до чоловiка не було, та й не було нiяк.

– А як же Микола?

– Коли Микола прийшов з Армii, то Оксана вже навчалась у Киевi, в унiверситетi, то й вирiшили вони, щоб почекати з жениханням, вiдкласти все до того часу, коли Оксана закiнчить навчання – вона все ж надiялась, що тим часом таки зможе покохати Миколу. Сам же Микола, щоб не втрачати часу даремно та й щоб не вiдставати вiд Оксани, теж пiшов навчатися – мiлiцiонером вiн вирiшив стати, та не так, щоб просто мiлiцiонером, а щоб офiцером.

Вивчився вiн, став офiцером, зараз у нас дiльничним працюе.

– А Оксана ж?

– Оксана теж вивчилась. Вищу освiту отримала. Та кохання iй Бог так i не дав. А вийти замiж без кохання вона вважала за великий грiх, вийти замiж без кохання – це все одно, що стати розтлiнною перелюбницею, вважала вона. Так все й сказала Миколi.