Вигнання в Рай. Роман

Зрозумiло, що Сергiй цiлком припускав таку можливiсть, що десь колись iснували, iснують чи будуть iснувати такi люди, такi почуття, такi стосунки – але досi вiн таке лише припускав, все це поки що могло iснувати в його уявi лише як теоретична можливiсть, як iдеал, до якого треба намагатись дорiвнятися, як сюжет для художнього твору, врештi-решт. Але щоб отак ось стикнутися з цим в життi вiч-на-вiч, опинитися в самiй гущинi такого життя…

– Я, мабуть, пiду трохи вiдпочину пiсля обiду, – звернувся Сергiй до Горпини Степанiвни, яка вже закiнчувала прибирати зi столу, пiсля довгоi мовчанки, пiд час якоi вiн все глибше й глибше занурювався в хвилi цих нових для нього обставин, нових i неочiкуваних.

– Звичайно, звичайно, будь, як в себе вдома, – Горпина Степанiвна зайшла до зали, пiдпушила подушку на диванi. – Заходь, вiдпочивай, ти ж сьогоднi встав разом з сонцем.

– Дякую, бабуню, – Сергiй зайшов до зали, почекав, поки бабця вийшла й обережно зачинила за собою дверi, i рвучко лiг на диван, закинувши руки за голову.

8

Нi, Сергiй зовсiм не знемагав вiд утоми, i очi його зовсiм не склеплював непереборний сон. Зовсiм навiть навпаки, в душi його розбурхано калатали новi почуття, новi, незвичнi осягнення, надii, новi життевi вимiри й видноколи. Зовсiм не пiсляобiднього вiдпочинку потребувало тiло Сергiя, а його душа вимагала самотностi, спокiйноi, затишноi самотностi, щоб спробувати осягнути все нове й незвичне, погамувати розбурханiсть думок i почуттiв.

Деякий час лежав вiн отак навзнак, втупивши невидющi очi в стелю, не в змозi вiднайти в круговертi вражень якоiсь сув’язi, не в змозi вiднайти ту рятiвну нитку Арiадни, яка вивела б його з лабiринту недовiри до цього нового божественно-благородного, чистого i величного, з лабiринту недовiри, в надрах якого все ще чулося вiдлуння його минулого життя, неначе вiдлуння рику Мiнотавра, з яким Сергiевi ще належить поборотися, Мiнотавра, який, виявляеться, все ще iснував, все ще не до кiнця був зборений, раз iснувала ще в душi оця недовiра до реальностi такого чистого й праведного буття, яке зараз ось тут, навколо дiйсно, насправдi реально жило, дiяло, здраствувало.