Срібні ковзани

Інодi можна було побачити, як найшвидший з них ухилявся прямо перед носом якого-небудь пихатого законодавця або лiкаря, який, схрестивши руки на грудях, неквапливо прямував до мiста; або як ланцюг дiвчаток раптово розривався, наближаючись до старого товстого бургомiстра, який балансував в повiтрi позолоченою на кiнцi тростиною i пихтiв, просуваючись в Амстердам. Бургомiстр iхав на чудесних, що привертають увагу, ковзанах з чудовим ремiнцями i поблискував лезами, якi загиналися над пiдйомом i увiнчувалися позолоченими кульками, i якщо одна з дiвчат ризикнула зробити йому реверанс, вiн лише злегка вiдкривав своi заплилi жиром очi, але не насмiлювався вiдповiсти поклоном, так як боявся втратити рiвновагу.

Не тiльки любителi задоволень i шанованi панове були на каналi. Тут траплялися i робiтники, з втомленими очима, якi поспiшали в своi майстернi й на фабрики; ринковi продавщицi з вантажем на головах; рознощики, зiгнутi пiд вагою в’юкiв; човнярi з кошлатим волоссям i обвiтреним обличчям, якi грубо штовхалися по дорозi; священики з добрими очима, якi можливо поспiшали до вмираючих.

Трохи пiзнiше до них приедналися юрби дiтей з ранцями, перекинутими через плече, якi свистячи, проiжджали повз до школи, яка знаходилась далеко. У всiх до одного були ковзани, крiм, звичайно, до верху закутаного фермера, чий дивакувата вiзок пiдстрибував на краю каналу.

Незабаром нашi веселi хлопцi i дiвчатка майже загубилися в цiй сумiшi яскравих фарб, безперервного руху, i виблискуючих ковзанiв, вiдбиваючих сонячне свiтло.

Ми, можливо, так бiльше нiчого не i дiзналися б про цих хлопцiв, якби вони раптово не зупинилися, i, вiд'iхавши подалi вiд пiшоходiв, всi разом не повернулися до прекрасноi дiвчинцi, яку витягли з потоку людей, що мчав в мiсто.

«Гей, Катрiнка!» – Вигукнули вони в один голос», ти чула про це? Буде змагання i ми хочемо, щоб ти взяла участь разом з нами!»

«Яке змагання?», – смiючись, запитала Катрiнка.

«Будь ласка, говорiть по одному, а то я вас нiяк не зрозумiю».

Хлопцi, важко дихаючи, подивилися на Рiхi Корбес, яка зазвичай говорила за всiх.

«Послухай», сказав Рiхi, – «двадцятого числа, в день народження панi ван Глек, у нас буде грандiозне змагання з катання. Це все справа рук Хiльди. Кращий ковзаняр отримае розкiшний приз».