Ляльковий дім

Що вiн помирае, читають його духiвницю, а там великими лiтерами написано: «Усi моi грошi негайно, готiвкою, мае отримати ласкава панi Нора Гельмер».

Фру Лiнне. Стривай, голубко… Який ще старий багатiй?

Нора. Боже, як ти не розумiеш? Нiякого старого багатiя немае, це я тiльки так уявляю собi, коли не знаю, де менi взяти грошей. Та байдуже, даймо йому спокiй. Менi вже не треба нi того старого зануди, нi його духiвницi. Тепер я вже не маю клопоту. (Схоплюеться.) О Господи, яка це радiсть, Кристино! Не маю клопоту! Нiякого клопоту! Зате маю змогу гратися, вовтузитися з дiтьми, опоряджати свiй дiм такими речами, якi подобаються Торвальдовi! А скоро настане весна, небо прояснiе, стане чисте i блакитне.

Може, ми тодi знов кудись ненадовго поiдемо. Може, я знов побачу море. О так, справдi чудово жити й почуватися щасливою!

У передпокоi чути дзвiнок.

Фру Лiнне (пiдводиться). Хтось дзвонить, тож я, мабуть, пiду.

Нора. Нi, залишайся, сюди навряд чи хтось прийде. Це, певне, до Торвальда…

Служниця (у дверях передпокою).

Вибачте, панi… Там хтось хоче поговорити з паном адвокатом…

Нора. Тобто з директором банку.

Служниця. Так, iз паном директором банку. Але я не знаю… Адже в пана директора доктор…

Нора. А хто там такий?

Крогстад (у дверях передпокою). Це я, фру Гельмер.

Фру Лiнне здригаеться, але опановуе себе i вiдвертаеться до вiкна.

Нора (поволi пiдходить до Крогстада i напружено, стиха питае). Ви? Що таке? Про що ви хочете говорити з моiм чоловiком?

Крогстад. До певноi мiри про банкiвськi справи.

Я посiдаю невеличку посаду в Акцiонерному банку, а ваш чоловiк, як я чув, тепер буде нашим директором…

Нора. Тобто…

Крогстад. В особистiй справi, фру Гельмер. Оце й усе.

Нора. То заходьте, будь ласка, он дверi до його кабiнету. (Незворушно вклоняеться, зачиняе дверi до передпокою, тодi повертаеться i заглядае в грубу.)

Фру Лiнне. Норо, хто це був?

Нора. Приватний повiрений Крогстад.

Фру Лiнне. Тоце справдi вiн.

Нора. Ти його знаеш?

Фру Лiнне.

Знала… Кiлька рокiв тому вiн якийсь час провадив справи в наших околицях.

Нора. Так, справдi.

Фру Лiнне. Як вiн змiнився!

Нора. Вiн, здаеться, був дуже невдало одружений.

Фру Лiнне. То тепер вiн удiвець?

Нора. Із купою дiтей… Нарештi розгорiлося. (Зачиняе дверцята у грубi й ледь вiдвертае крiсло-гойдалку.)

Фру Лiнне. Вiн, кажуть, береться до найрiзноманiтнiших справ?

Нора. Так? Дуже можливо. Я цього не знаю. Але годi нам говорити про справи. Нудно.