Ляльковий дім

Так, ми ж бо вже мали грошi, i лiкарi квапили нас. Тож через мiсяць ми поiхали.

Фру Лiнне. І твiй чоловiк повернувся цiлком здоровий?

Нора. Здоровий-здоровiсiнький.

Фру Лiнне. А… доктор?

Нора. Себто?

Фру Лiнне. Здаеться, служниця сказала, нiби той пан, що прийшов разом зi мною, – доктор.

Нора. Так, то доктор Ранк, але вiн прийшов не лiкувати, вiн наш найближчий приятель i принаймнi раз на день навiдуеться до нас. Нi, Торвальд вiдтодi нiколи не хворiв. І дiти жвавi й здоровi, i я так само. (Схоплюеться i плеще в долонi.

) Господи Боже, Кристино, як гарно жити i почувати себе щасливою!.. Але ж це казна-що… Я говорю тiльки про себе. (Сiдае на стiльчик бiля фру Лiнне i кладе руки iй на колiна.) Не сердься на мене!.. Скажи, то правда, що ти не любила свого чоловiка? Чого ж ти вийшла за нього замiж?

Фру Лiнне. Тодi ще була жива моя мати, але хворiла, вже не вставала з лiжка. А крiм того, менi ще треба було пiклуватися про своiх двох менших братiв. Тож я подумала, що було б нерозважно вiдмовити йому.

Нора. І, мабуть, слушно. То вiн був тодi заможний?

Фру Лiнне. Думаю, що досить заможний. Але його пiдприемство не було надiйне, i коли вiн помер, то все розвалилося, нiчого не лишилось.

Нора. І що?…

Фру Лiнне. І менi довелось перебиватися дрiбною торгiвлею, уроками й усiм, що траплялося. Цi останнi три роки були для мне суцiльним робочим днем, без перепочинку. Тепер усе скiнчилося, Норо. Моiй бiдолашнiй матерi вже не потрiбна допомога, вона вже вiдiйшла в iнший свiт.

І хлопцям також не потрiбна, вони повлаштовувалися i вже можуть самi себе забезпечити.

Нора. То тепер тобi полегшало на душi…

Фру Лiнне. Не сказала б, я вiдчуваю тiльки бездонну порожнечу. Нема для чого жити. (Схвильовано пiдводиться.) Тому я не витримала в тому закутку. Тут, мабуть, буде легше знайти, до чого взятися i чим заповнити своi думки. Аби тiльки пощастило отримати якесь постiйне мiсце, якусь канцелярську працю…

Нора. Ох, Кристино, це така стомлива праця, а ти й так уже виснажена.

Тобi було б краще поiхати кудись на купелi.

Фру Лiнне (пiдходить до вiкна). Я, Норо, не маю батька, щоб дав менi грошей на дорогу.

Нора (пiдводиться). Ох, не гнiвайся на мене!

Фру Лiнне (пiдходячи до неi). Люба Норо, ти не гнiвайся на мене. В моему становищi найгiрше те, що в душi осiдае багато гiркоти. Працювати нема для кого, а однаково доводиться кидатись на всi боки. Адже треба якось жити, от i стаеш егоiсткою.