Ляльковий дім

Коли ти розповiла менi про щасливi змiни у вашому становищi, то, повiриш, я зрадiла не так за вас, як за себе.

Нора. Себто як? О, вже знаю, ти подумала, що Торвальд мiг би щось зробити для тебе.

Фру Лiнне. Саме так я й подумала.

Hора. І зробить, Кристино. Покладися на мене. Я вiзьмуся до цiеi справи так делiкатно, обережно, розповiм про неi так гарно, що йому самому захочеться полегшити твое життя. Ох, я вiд щирого серця бажаю прислужитися тобi.

Фру Лiнне. Дуже мило з твого боку, Норо, що ти так перейнялася моею справою, тим бiльше мило, що сама ти мало знайома з життевими труднощами й турботами.

Нора. Я?… Я мало знайома?…

Фру Лiнне (смiеться). Ну, певне, боже мiй… Вишивання, гаптування i що там iще…Ти дитина, Норо.

Нора (гордо пiдносить голову й ходить по кiмнатi). Дарма ти розмовляеш зi мною так зверхньо.

Фру Лiнне. Хiба?

Нора. Ти така, як iншi. Ви всi думаете, що я не здатна на щось справдi вагоме…

Фру Лiнне. Ну, що ти…

Нора. Що я не зазнала нiяких прикрощiв у цьому гiркому свiтi.

Фру Лiнне. Але ж, люба Норо, ти сама щойно розповiла менi про тi своi прикрощi.

Нора. Ет, то дрiбницi. (Стишуе голос.) Я не розповiла тобi про головне.

Фру Лiнне. Про головне? Про що саме?

Нора. Ти гордуеш мною, Кристино, а дарма. Ти пишаешся i тiшишся тим, що важко й довго працювала задля матерi.

Фру Лiнне. Я нiким не гордую. Але я справдi пишаюся i тiшуся тим, що менi судилося полегшити матерi ii останнi роки життя.

Hора. І ти також пишаешся тим, що зробила для своiх братiв?

Фру Лiнне.

Нора. І менi так здаеться. Але послухай, що я тобi скажу, Кристино. Я також маю чим пишатися й тiшитися.

Фру Лiнне. Не сумнiваюся. Але чим саме?

Нора. Говори тихiше. А то ще Торвальд почуе. А вiн нiзащо в свiтi не повинен… нiхто не повинен знати про це. Нiхто, крiм тебе, Кристино.

Фру Лiнне. Але про що саме?

Нора. Ходiмо й сядьмо. (Тягне ii до канапки поряд.) Отож… я також маю чим пишатись i тiшитися. Бо це я врятувала Торвальдовi життя.

Фру Лiнне. Врятувала? Як урятувала?

Нора. Я ж розповiдала тобi про подорож до Італii. Торвальд не вижив би, якби не поiхав туди.

Фру Лiнне. Знаю, твiй батько дав вам на це грошi.

Нора (усмiхаеться). Авжеж, так думае Торвальд i всi iншi, але…

Фру Лiнне. Але?…

Нора. Батько не дав нам нiчогiсiнько. Це я роздобула грошi на подорож.

Фру Лiнне. Ти? Таку велику суму?

Нора. Тисячу двiстi спецiй-далерiв. Чотири тисячi вiсiмсот крон.