Романи

Отже, на мою думку, в цьому всьому достатньо багато Кламма. Але е й продовження. Якби ви не шукали забуття, то навряд чи працювали б, не шкодуючи власного здоров’я, i ваш заiзд не був би таким прибутковим. Отже, i тут Кламм. Кламм також став причиною вашоi хвороби, бо ваше серце ще до одруження було виснажене нещасливим коханням. Залишаеться тiльки питання: чим спокусив родину Ганса цей брак? Ви самi сказали, що статус коханки Кламма неможливо втратити; ймовiрно, iх привабило це. Крiм того, менi здаеться, iх тiшила надiя на щасливу зiрку, яка привела вас до Кламма, якщо вважати цю зiрку щасливою, але ви так вважаете, – вони сподiвалися, що ця зiрка супроводжуватиме вас i в майбутньому, а не покине так само швидко, як це зробив Кламм.

– Ви це все серйозно? – запитала господиня.

– Серйозно, – швидко вiдповiв К. – Крiм того, я гадаю, що сподiвання родини Ганса були в чомусь правильними, а в чомусь – нi, а також менi здаеться, що я знайшов iхню помилку. Ззовнi все виглядае цiлком успiшно: Ганс добре влаштований, одружений, став поважним чоловiком, його справа викуплена з боргiв.

Але насправдi все зовсiм не так райдужно, i вiн був би набагато щасливiший iз простою дiвчиною, для якоi вiн став би першим коханням. І якщо вiн часом справдi, як ви йому дорiкаете, розгублено стоiть посеред шинку, то тiльки тому, що почуваеться цiлком самотнiм. Це не робить його нещасним, я переконаний, для цього я знаю його достатньо добре, але не менш певним е й те, що цей вродливий та кмiтливий хлопчина став би щасливiшим з iншою жiнкою. Я маю на увазi, бiльш самостiйним, старанним, мужнiм. І ви сама також нещаслива, бо, згiдно з вашими ж словами, без цих трьох згадок ви не змогли б узагалi жити далi. І серце ваше хворе. Отже, родина помилилася у своiх сподiваннях? Не думаю. Благословення було над вами, але його не змогли опустити донизу.

– А що ж ми зробили не так? – запитала господиня. Вона лежала, витягнувшись, на спинi i дивилася поперед себе на стелю.

– Не запитали Кламма, – вiдповiв К.

– Знову ми повернулися до вашоi справи, – сказала господиня.

– Або ж до вашоi, – сказав К. – Нашi з вами справи дуже тiсно межують одна з одною.

– То чого ви хочете вiд Кламма? – запитала господиня. – Вона сiла, випростала спину, поправила подушки, сперлася на них i уважно подивилася в очi К. – Я вiдверто розповiла вам свою iсторiю, з якоi ви могли багато чого навчитися. Тепер скажiть менi не менш вiдверто, про що ви збираетеся питати Кламма.