Романи

З великими труднощами менi вдалося переконати Фрiду пiднятися нагору, до вашоi кiмнати, i там залишатися, я боюся, в ii присутностi ви будете недостатньо вiдвертим.

– Менi немае чого приховувати, – сказав К. – Але спочатку я хотiв би звернути вашу увагу на кiлька речей. Ви сказали, що Кламм вiдразу забувае. По-перше, це видаеться неправдоподiбним, по-друге, це неможливо довести, бо таке твердження бiльше схоже на легенду, вигадану дiвочим розумом чергових фавориток Кламма, нiж на правду. Я дивуюся, що ви повiрили в таку примiтивну вигадку.

– Це не легенда, а висновок, пiдтверджений досвiдом багатьох людей.

– Отже, спростуванням може стати наступна вигадка, – сказав К. – Але iснуе ще одна вiдмiннiсть мiж вашою та Фрiдиною iсторiями. Те, що Кламм бiльше не кликав Фрiду, швидше за все неправда, бiльш iмовiрне припущення, що вiн ii кликав, а вона не з’явилася. Можливо, вiн чекае на неi досi.

Господиня мовчала i уважно розглядала К. Потiм промовила:

– Я хочу вислухати все, що ви збираетеся менi сказати.

Краще будьте вiдвертi, не шкодуйте мене. Але я маю одне прохання. Не вживайте iменi Кламма. Називайте його «вiн» або якось iнакше, але не на iм’я.

– Добре, – погодився К. – Але те, що я хочу вiд нього, важко сформулювати. Насамперед я хочу побачити його зблизька, далi почути його голос, а потiм хочу запитати, що вiн думае з приводу нашого одруження. Усе iнше, про що я проситиму його, залежить вiд перебiгу розмови. Теми для обговорення можуть бути дуже рiзними, але найважливiше для мене – опинитися з ним вiч-на-вiч.

Я ще нiколи не розмовляв безпосередньо iз жодним справжнiм урядником. Здаеться, здiйснити це важче, нiж я думав. Але я зобов’язаний поговорити з ним як iз приватною особою, а цього добитися, менi здаеться, набагато легше. Як iз посадовцем я можу поговорити з ним лише в його конторi в Замку, куди швидше за все неможливо потрапити, або ж у «Панському дворi», що достатньо сумнiвно. Але приватно я мiг би поговорити з ним будь-де, вдома, на вулицi, всюди, де менi тiльки пощастить його зустрiти. А те, що в будь-якому разi я матиму справу ще й з урядником, я обов’язково враховуватиму, хоча це й не основна моя мета.

– Добре, – сказала господиня i заховала обличчя в подушку, так, нiби зробила щось непристойне. – Якщо менi завдяки моiм зв’язкам пощастить досягнути того, щоб ваше прохання передали Кламму, пообiцяйте менi, що не робитимете нiчого на власний розсуд, аж поки не надiйде вiдповiдь.