Щасливий принц

– Те, про що я спiвав, вiн переживае насправдi, – що для мене забавка, для нього мука. Дивна то рiч – любов! Вона коштуе дорожче вiд смарагдiв, а зустрiчаеться рiдше, нiж дорогоцiннi опали. Їi не купиш нi за перли, нi за самоцвiти, бо вона не продаеться. Їi не в змозi придбати жоден купець, бо вона не вимiрюеться вагою золота.

– На балконi гратимуть музики, – продовжував Студент, – i моя кохана буде кружляти в танку пiд звуки арф та скрипок. Вона танцюватиме так легко, немовби не торкаючись нiжками пiдлоги, i всi тi придворнi чепуруни будуть упадати за нею.

І вiн кинувся на траву, затулив лице долонями i розридався.

– Чого вiн плаче? – здивувалася маленька Зелена ящiрка, пробiгаючи поруч iз задертим хвостом.

– Справдi, чого б то? – повторив Метелик, що летiв услiд за сонячним променем.

– Чого вiн плаче? – тихенько спитала Маргаритка у своiх сусiдок-квiток.

– Вiн плаче за червоною трояндою, – вiдповiв Соловейко.

– За червоною трояндою? – вигукнули разом.

А Ящiрка, що мала досить-таки цинiчну вдачу, розреготалася вголос.

Проте Соловейко розумiв, чому Студент так побиваеться, i тихенько сидiв серед дубових вiт, розмiрковуючи про велику таiну Кохання.

Аж раптом вiн розправив своi темнi крила, злинув у повiтря, промайнув над гаем, мов миготлива тiнь, i тiнню промчав до саду.

На галявинi посеред саду рiс розкiшний трояндовий кущ, i Соловейко вмить пiдлетiв до нього i сiв на гiлку.

– Подаруй менi червону троянду, – попросив вiн, – а я заспiваю тобi найкращу з моiх пiсень.

Але Кущ похитав головою.

– Моi троянди бiлi, – вiдповiв вiн, – бiлi, мов пiна морська, бiлiшi, нiж снiг на гiрських вершинах. Звернися до мого брата, що росте бiля старого сонячного годинника, i, може, вiн виконае твое бажання.

І Соловейко полетiв до трояндового куща, який рiс бiля сонячного годинника.

– Подаруй менi червону троянду, – мовив вiн, – i я заспiваю тобi найкращу з моiх пiсень.

Але Кущ похитав головою.

– Моi троянди жовтi, – вiдказав вiн, – жовтi, мов кучерi русалки, що сидить на бурштиновому тронi, жовтiшi, нiж нарциси, що квiтнуть на луках, поки не згинуть пiд косою. Пiди до мого брата, що росте у Студента пiд вiкном, i, може, вiн виконае твое бажання.

І Соловейко полетiв до трояндового куща, який рiс пiд вiкном у Студента.

– Подаруй менi червону троянду, – гукнув вiн, – i я заспiваю тобi найкращу з моiх пiсень.