Кар’єра Никодима Дизми

Куницький подзвонив i звелiв подати угорського.

Мiж тим безупинний коловорот скляних дверей за кожним обертом викидав назовнi чоловiкiв у цилiндрах i дам у святкових туалетах. Стоячи на краю тротуару, швейцар вигукнув:

– Машина пана мiнiстра Яшунського!

Пiд’iхав блискучий лiмузин, i мiнiстр, прощаючись з полковником Варедою, запитав:

– Слухай, Вацеку, як прiзвище того хлопця, який так вiдрубав Терковському?

– Хлопець – хоч куди! – рiшуче заявив полковник, дещо нетвердо тримаючись на ногах, – прiзвище його Дизма.

– Напевно, помiщик якийсь або промисловець, раз вiн дружить з отим Куницьким, у якого був суд через постачання шпал. Кажу тобi: молодець! За словом в кишеню не лiзе.

– Так, це мусить бути сильний характер. Вiрю у френологiю. Череп випнутий вперед i сильно розвинена нижня щелепа. Вiрю у френологiю. Ну, бувай!

Загув мотор, грюкнули дверцята.

– Нализався до бiди, чи що, – говорив сам з собою Вареда, – що спiльного мае характер iз хронологiею?..

Роздiл 2

Настiльна лампа iз зеленим низьким абажуром освiтлювала тiльки маленьке коло на плюшевiй скатертинi, коробку з сигарами, вкриту мохом пляшку i два келихи з бурштиновою рiдиною. Кiмнату огортав морок, у глибинi кiмнати нечiтко вимальовувалися контури меблiв.

Дизма провалився у м’який фотель i прикрив очi. Його розморило, вiн, напевно, заснув би пiд цей монотонний голос, який, наче дрiбненькi намистини на тонесеньку нитку, нанизував беззвучнi, шепелявi слова, якби час вiд часу по iнший бiк столу, з мороку, раптово не випливала в освiтлене лампою коло дрiбна постать Куницького, поблискуючи бiлою манiжкою i срiблястою сивиною.

Маленькi гострi, настирнi оченята свердлили паморок, намагаючись спiймати погляд Дизми.

– Бачите, бачите, як тяжко з цим бюрократизмом дрiбних провiнцiйних чиновникiв. Самi лише утиски. Прикриваються циркулярами, законами, i все тiльки для того, щоб розорити мене i позбавити шматка хлiба моiх робiтникiв. Пане Дизмо, чесне слово, ви – мiй единий, мiй единий порятунок.

– Я? – здивувався Дизма.

– Ви – переконливо повторив Куницький.