Кар’єра Никодима Дизми

Вiн зiбрався було запитати, яку посаду обiймае Вареда, але вчасно схаменувся – раптом зрозумiють, що вiн абсолютний невiглас у державних справах.

Не було й десятоi, коли Дизма надумав iхати в Констанцiн. Так вiн i зробив. Дорога виявилася жахливою, але завдяки вправностi водiя i силi двигуна iхалося досить швидко, i вже за пiвгодини вони дiсталися до мiсця. Вiллу «Гаiтi» знайшли легко. Це була красива двоповерхова вiлла з просторою терасою, що виходила в сад, який прозирав через мереживний вiзерунок огорожi.

На терасi сидiв якийсь чоловiк у пiжамi i читав газети. Коли авто зупинилося бiля хвiртки, чоловiк пiдняв голову, i Дизма вiдразу впiзнав полковника.

Той же, вiдповiвши на уклiн, довго вдивлявся в гостя примруженими короткозорими очима i лише тодi, коли Никодим був вже у хвiртцi, полковник схопився i крикнув:

– Сервус! Боже мiй, та це ж приборкувач Терковського! Вiтаю, пане Никодиме, куди ви пропали? – полковник обома руками почав трясти руку Дизми.

– Мое шанування, пане полковнику, я сидiв весь цей час у селi.

Та вчора приiхав до Варшави, а дiзнавшись, що можу вас тут знайти…

– Браво! Блискуча думка! Поснiдаете зi мною? Втiм, ви, сiльськi жителi, встаете з пiвнями.

Полковник щиро зрадiв приiзду Дизми. Людина ця була йому на рiдкiсть симпатична, до того ж – прекрасний автомобiль Дизми був гарантiею того, що сьогоднi у поiздцi до Варшави можна буде вiдмовитися вiд набридлоi Вiляновськоi залiзницi[15 - Мiсцева залiзнична лiнiя через передмiстя Варшави.] .

– Ми учора добряче випили, – заговорив Вареда, – думав, що довбешка трiщатиме, але, на щастя, почуваюся чудово.

І справдi, Вареда був веселий i жвавий, тiльки налитi кров’ю очi говорили про вчорашню пиятику.

– Я сказав «на щастя», тому що потрiбно обмити ваш приiзд, – продовжував Вареда. Ви знаете, ваш iнцидент з Терковським став просто анекдотом. І уявiть собi: вам вдалося трохи пiдрiзати крильця цiй пташцi.

– Ну, що ви!

– Присягаюся Богом! Падлюка, вiдколи його призначили начальником канцелярii прем’ера, цьому Терковському усе перевернулося в головi.

Уявив собi, iдiот, що всi мають зi шкiри перед ним пнутися.

– А що поробляе мiнiстр Яшунський?

– Як то що? – здивувався полковник. – Та ж вiн на з’iздi у Будапештi.

– Шкода.

– У вас до нього якась справа?

– Невелика, але е.

– Поживiть кiлька днiв у Варшавi. Принаймнi повеселимося. Яшунський часто вас згадуе…

Дизма глянув на полковника з неприхованим здивуванням.