Нічний репортер

Я свою мiсiю виконав, моiх послуг бiльше не потребували.

– Ти ж казав, що тебе найняв голова шинкарiв.

– Так, але пiсля злиття управа Товариства змiнилася. Головою було обрано iншого чоловiка.

Я вiдчув, що вiн втрачае iнтерес до розмови i волiв би мене позбутися. Та тiльки все це мало було схоже на Мартинюка, якого я завше знав, як фанатика.

– І ти так просто вiдiйшов вiд справи? – запитав я.

– А що менi залишалося?

– Якби я тебе не знав стiльки лiт, я б, може, й повiрив.

– Гадаеш, я й далi продовжував копатися в цьому?

– Звичайно.

Інакше це був би не ти. Мусиш договорити правду. Так просто мене не позбудешся.

– Аякже, вам, писакам, тiльки що скажи…

– Даю слово, що нiчого з того, що скажеш далi, не виплине, якщо ти на цьому наполягатимеш.

– Ти даремно так пожвавлюешся. Моя дiяльнiсть в зв’язку з цiею справою дiйсно на цьому припинилася. Просто одного разу я прийшов до своеi канцелярii i застав неймовiрний розгардiяш. Все було потрощене – стiл, крiсла, шафа.

Однi папери порванi, iншi розкиданi, а тi, що стосувалися обох товариств, взагалi щезли. Потiм увечерi мене пiдстерегли в темному мiсцi i накопали в свое задоволення.

Це було щось нове i запахло смаленим. Я вiдчув, що влiзаю туди, куди лiзти, мабуть, не надто безпечно. Але чи таке зi мною вперше?

– Отже, треба починати з нуля, – зiтхнув я. – Знайти усi три документи, потiм з’ясувати, скiльки членiв втратило Товариство за звiтний перiод, i врештi, чи мав Томашевич витрати, пов’язанi зi злиттям, i якi.

– Один документ е, копiю я тобi дам. Вiн був у мене вдома, коли вчинили напад на канцелярiю. Вiн стосуеться того боргу, який виплатив Томашевич якраз перед злиттям.

– І де цей документ?

Вiн потер долонею пiдборiддя.

– Треба згадати. Зателефонуй пiзнiше. Тобi доведеться багато чого вiдкопати самому. Тiльки це не така легка справа. Томашевич зараз фiгура набагато значнiша, нiж тодi, коли ним займався я.

А все ж i тодi знайшов можливiсть менi зашкодити. А тепер… Я не буду тебе вiдмовляти, але, як на мене, це справа безнадiйна. Що з того, що ти роздобудеш його махiнацii шестирiчноi давностi? Це геть не пояснить нi генези його злету, нi теперiшнього фiнансового становища. За його спиною завше хтось стояв, це було менi давно зрозумiло. Хтось iз верхiв i досi чи то вiд нього залежний, чи то мае перед ним зобов’язання. Вони не дадуть тобi ходу.