Американська трагедія. Книга 1

Клайд, весь час пересуваючись на ослонi слiдом за Хеглан-дом, якому доручено було трохи його пiдучити, напружено вдив-лявся й прислухався. Нерви його були такi натягнутi, що вiн насилу дихав, раз у раз здригався й нiяк не мiг всидiти спокiйно; Хегланд, нарештi, сказав йому:

– Кинь ти боятися. Дужче тримай вiжки, зрозумiв? Усе буде гаразд. Мене спочатку теж трусило, з новаками завжди так. Але це ж не робота. Легше треба, от що. І нема чого витрiщатися на всi боки – дивися прямо перед собою, нiби й нiщо тебе не обходить.

– Черговий! – знову гукнув м-р Барнс.

Клайд ледве тямив, про що говорив Хегланд.

– Сто п’ятнадцятий вимагае паперу i пер.

П’ятий хлопчик зник.

– Де ви берете папiр i пера, коли треба? – благальним тоном засудженого до страти спитав Клайд свого навчителя.

– Я ж тобi казав, – у клерка, де ключi видають. Онде, лiворуч. Вiн дасть i паперу, i пер. А воду з льодом береш у тому залi, де ми щойно ставали на перевiрку. Отам, у кутку, маленькi дверi, бачиш? Хлопцевi, який наливае воду, iнколи даси десять центiв, – його теж треба задобрити.

Дзень! – дзвоник номерного клерка.

Шостий хлопчик, не кажучи нi слова, пiшов виконувати якесь доручення.

– І ще запам’ятай, – провадив далi Хегланд, переконавшись, що надходить його черга, i поспiшаючи дати Клайдовi останнi поради: – Коли захочуть чого випити, напоi одержиш отам, за iдальнею. Та не плутай назв, бо пожильцi розсердяться. А коли ввечерi будеш показувати номер, – опусти штори та ввiмкни свiтло, а коли треба що в iдальнi, розшукай там старшого та ткни йому в руку, – зрозумiв?

– Черговий!

Хегланд пiдхопився i зник.

Тепер Клайд був першим номером. Четвертий уже знову сiдав бiля нього, пильно поглядаючи – чи не потрiбнi будуть де-небудь його послуги.

– Черговий! – вигук Барнса.

Клайд пiдхопився i став перед ним, радiючи, що нiхто не входить з чемоданами, але його мучив страх, що вiн не зрозумiе доручення або виконае його не досить швидко.

– Довiдайся, чого хоче вiсiмсот вiсiмдесят другий.

Клайд помчав до лiфтiв з написом «Для службовцiв», пам’ятаючи, що саме цим шляхом вiн пiдiймався з Оскаром на дванадцятий поверх; але iнший хлопчик, що виходив з лiфта для гостей, вказав йому на його помилку.

– Викликали в номер? – гукнув вiн. – Тодi йди до лiфта для гостей. А цi два для службовцiв i для тих, хто з речами.

Клайд поспiшив виправити свою помилку.

– На восьмий, – сказав вiн.