Американська трагедія. Книга 1

У лiфтi нiкого бiльше не було, i маленький негр-лiфтер заговорив з Клайдом.

– Новачок? Так? Не бачив вас ранiше.

– Так, я щойно приступив до роботи, – вiдповiв Клайд.

– Ну, вам тут сподобаеться, – по-дружньому сказав хлопчик. – Тут, знаете, всiм подобаеться. Вам який поверх, восьмий?

Вiн спинив кабiну лiфта, i Клайд вийшов. Хвилюючись, вiн забув спитати, в який бiк йому йти, i тепер, почавши шукати потрiбний номер, швидко переконався, що потрапив не до того коридора. Пухнатий коричневий килим пiд ногами, свiтлi, пофарбованi в кремовий колiр стiни, м’яке свiтло, що лилося крiзь бiлоснiжнi кулi, припасованi до стелi, – все це здавалось йому атрибутами найвищого соцiального добробуту, неправдоподiбноi довершеностi, – таке далеке це було вiд усього, що вiн знав.

Нарештi, знайшовши номер 882, вiн несмiливо постукав i за мить крiзь вiдхиленi трохи дверi побачив клапоть синьоi з бiлою смужкою пiжами i вище – вiдповiдну частину круглого рум’яного обличчя й одно око, оточене зморшками.

– Ось тобi долар, синку, – здавалося, що це промовляло око, i враз виникла рука з папiрцем в один долар. Рука була товста й червона. – Побiжи до галантерейника й купи менi пару пiдв’язок. Бостонськi пiдв’язки, шовковi. Тiльки швидше!

– Слухаю, сер, – вiдповiв Клайд i взяв долар.

Дверi зачинились, а Клайд уже мчав коридором до лiфта, думаючи про себе, що таке «галантерейник». Хоч Клайдовi було вже сiмнадцять рокiв, вiн не знав цього слова, – нiколи ранiше не чув його або, може, чув, але не звертав уваги.

Коли б йому сказали «магазин чоловiчоi бiлизни», вiн би вiдразу зрозумiв. Але йому звелiли пiти до «галантерейника», а вiн не знав, що це таке. Холодний пiт заросив йому чоло. Колiна пiдгиналися. Чорт! Як тепер бути? А що коли вiн спитае в кого-небудь, навiть у Хегланда, i його вважатимуть…

Вiн увiйшов у лiфт, i кабiна пiшла вниз. Галантерейник… Галантерейник! І раптом йому сяйнула думка. Припустiмо, вiн не знае, що це таке. Але врештi-решт потрiбна пара шовкових бо-стонських пiдв’язок.

Де ж дiстати шовковi бостонськi пiдв’язки? Ясно, там, де взагалi купують речi чоловiчого туалету. Ну, звичайно! Магазин чоловiчоi бiлизни. Треба побiгти до магазина. І по дорозi вниз, помiтивши, що негр-лiфтер дивиться привiтно, вiн спитав:

– Не знаете, де тут поблизу магазин чоловiчоi бiлизни?

– В цьому ж будинку, якраз бiля пiвденного входу, – вiдповiв негр, i Клайд, вiдчуваючи велику полегкiсть, поспiшив туди.