Американська трагедія. Книга 1

Але з тiеi хвилини, як м-р Рубiнштейн заговорив про це, вона почала в думках перелiчувати всiх знайомих хлопцiв, намагаю-чися встановити, хто з них пiд впливом ii чарiв мiг би купити для неi цей жакет. Чарлi Уiлкiнс, наприклад, з тютюнового кiоску в «Орфii», по-своему, звичайно, вiдданий iй, але нiколи не зробив би iй коштовного подарунка, не одержавши натомiсть дорогоi нагороди.

Був ще Роберт Кейн, дуже високий, дуже веселий i дуже уважний до неi хлопець, що служив у мiсцевому вiддiленнi однiеi електрокомпанii; та в нього не дуже прибуткова посада: вiн простий клерк.

І до того ж занадто ощадливий i завжди думае про майбутне.

Потiм Берт Гетлер – той самий, що йшов з нею на танцi того вечора, коли вона вперше зустрiлася з Клайдом; але це просто легковажний хлопець: вiн хороший для танцiв, але на нього не можна звiритися в такому важкому випадку. Вiн тiльки прикажчик в крамницi взуття, одержуе, мабуть, не бiльше, як двадцять доларiв на тиждень i береже кожен пеннi.

Але е ще Клайд Грiфiтс, у якого нiбито й справдi водяться грошi i який, здаеться, ладен, не думаючи, витрачати iх на неi.

Думка Гортензii працювала швидко. Як же iй враз, не пiдготувавши, виманити в Клайда такий дорогий подарунок? – питала вона себе. Вона була не дуже прихильна до нього, найчастiше поводилася з ним холодно. Тому тепер вона зовсiм не була певна щодо нього. І все ж таки, поки вона стояла тут, у магазинi, i думала про цiну й красу жакета, думка про Клайда не кидала ii. А м-р Рубiнштейн усе дивився на неi, невиразно догадуючись про те, якого роду завдання стояло перед нею.

– От що, малятко, – сказав вiн нарештi. – Я бачу, ви хочете мати цей жакет, – прекрасно… Я теж хочу, щоб вiн був у вас. І я зараз скажу, що можу для вас зробити. Цього я не зробив би нi для кого в усьому Канзас-Сiтi. Принесiть менi сто п’ятнадцять доларiв найближчими днями – в понедiлок, середу або в п’ятни-цю, i якщо жакет не буде ще продано, я вiддам його вам. Навiть бiльше того: я збережу його для вас.

Що ви на це скажете? До наступноi середи чи п’ятницi. Нiхто iнший не зробив би для вас цього.

Вiн самовдоволено всмiхався, знизував плечима й усiм своiм виглядом удавав, що робить для неi величезну послугу. І Гортензiя, iдучи з магазина, була переконана, що коли… коли тiльки iй пощастить одержати цей жакет за сто п’ятнадцять доларiв – це буде надзвичайно вигiдна справа, i, поза всяким сумнiвом, вона буде одягнена шикарнiше за всiх дiвчат у Канзас-Сiтi.