Американська трагедія. Книга 2

І Мейсон прийшов до висновку, що Клайд, безперечно, вбив Роберту – i до того iз заздалегiдь обдуманим намiром – i що зрештою можна буде змусити його зiзнатись, де вiн сховав костюм або де вiддавав чистити.

Далi – е солом’яний капелюх, який знайшли на озерi. Що вiн може сказати про нього? Заявивши, неначе вiтер зiрвав його капелюх, Клайд тим самим визнав, що на озерi вiн був у капелюсi, хоч i не обов’язково в тому самому, який знайдено на водi. І тепер Мейсон у присутностi свiдкiв настiйливо намагався встановити, що Клайдовi належав знайдений капелюх i що iснуе другий, який Клайд носив пiзнiше.

– Ви казали, що вiтер зiрвав з вас солом’яний капелюх. Ну, i як, вiн залишився на водi? Ви тодi не пробували дiстати його?

– Нi, сер.

– Треба гадати, у своему хвилюваннi не подумали про це?

– Так, сер.

– Однак на вас був iнший солом’яний капелюх, коли ви йшли потiм через лiс. Де ж ви його взяли?

І спантеличений Клайд, почуваючи, що потрапив у пастку, на хвилину замовк, злякано мiркуючи, чи може бути доведено, що цей другий капелюх, який на ньому зараз, – той самий, в якому вiн iшов через лiс, i що перший, залишений на водi, було куплено в Утiцi.

– Але у мене не було другого солом’яного капелюха.

Не звертаючи уваги на цi слова, Мейсон простягнув руку, зняв з Клайда солом’яний капелюх i почав розглядати фабричну марку на пiдкладцi – «Старк i К°, Лiкург».

– У цього, я бачу, е пiдкладка. Куплено в Лiкурзi, га?

– Так, сер.

– Коли?

– Ще у червнi.

– Ви впевненi, що це не той капелюх, в якому ви йшли через лiс тiеi ночi?

– Не той, сер.

– Ну, а де ж був цей?

І знову Клайд замовк, почуваючи, що потрапив у пастку. «Господи, як же менi це пояснити? – думав вiн. – Нащо я зiзнався, що той капелюх на озерi мiй?». Але зразу вiн збагнув: чи заперечуе вiн це, чи нi – однаково на озерi Грасс i на Бiг-Бiтернi знайдуться люди, якi, звичайно, згадають, що вiн був тодi в солом’яному капелюсi.

– Де ж був цей? – наполягав Мейсон.

І Клайд сказав нарештi:

– Я вже колись iздив у ньому на дачу i забув його, виiжджаючи минулого разу. А тепер приiхав i знайшов.

– А, розумiю! Дуже зручно вийшло, мушу сказати!

Мейсон починав думати, що вiн мае справу з дуже промiтним суб’ектом… доведеться розставляти хитрiшi пастки.