Американська трагедія. Книга 2

Одночасно вiн вирiшив спитати Кренстонiв i всiх учасникiв поiздки на Ведмеже озеро: може, хто-небудь згадае, чи був солом’яний капелюх на Клайдi, коли вiн приiхав до них у п’ятницю, i чи не залишив вiн у них капелюх минулого разу. Клайд, звичайно, бреше, i його треба спiймати.

І тому всю дорогу до Брiджбурга i до мiсцевоi окружноi тюрми у Клайда не було анi хвилини спокою. Скiльки вiн не вiдмовлявся вiдповiдати, Мейсон знову й знову накидався на нього з такими приблизно запитаннями: «Чому, коли ви справдi хотiли просто поснiдати на березi, ви надумали пливти так далеко, в пiвденний кiнець озера, хоч там зовсiм не така мальовнича мiсцевiсть, нiж деiнде?», або: «А де ви провели кiнець того дня? адже не на мiсцi катастрофи, звичайно?».

Потiм вiн несподiвано повертався до листiв Сондри, знайдених у чемоданi. Чи давно Клайд знайомий з нею? Чи так вiн закоханий у неi, як, видно, вона в нього? Чи не тому, що Сондра обiцяла восени вийти за нього замiж, вiн вирiшив убити мiс Олден?

Клайд палко заперечував це останне обвинувачення, але майже всю решту часу сидiв мовчки, похмуро дивлячись перед собою змученими, нещасними очима.

А потiм – страшна нiч на горищi якоiсь ферми у захiднiй частинi озера, на сiннику, покладеному просто на пiдлогу; Сiссел, Суенк i Краут, чергуючись, стерегли його з револьвером у руцi, а Мейсон, шериф та iншi спали внизу, на першому поверсi. Уже поширились якiсь чутки, i тому на ранок з’явилось кiлька мiсцевих жителiв з запитанням: «Кажуть, у вас тут е хлопець, який убив дiвчину на Бiг-Бiтернi, – чи вiрно це?».

І щоб подивитись на нього, вони дочекались тут свiтанку, коли арештований i його супутники виiхали на «фордах», добутих Мейсоном.

А в Рибальськiй затоцi i в Бухтi Третьоi милi зiбрались уже цiлi юрби – фермери, дачники, крамарi, лiсоруби, дiти: очевидно, по телефону заздалегiдь повiдомили, що везуть злочинця. В Бухтi Третьоi милi чекали Берлей, Хейт i Ньюком; попередженi по телефону, вони викликали в камеру до худого, дратiвливого i досвiдченого мирового суддi Габрiеля Грега всiх свiдкiв з Бiг-Бiтерну, потрiбних для того, щоб остаточно встановити особу Клайда.

І от перед тутешнiм суддею Мейсон обвинувачуе Клайда у вбивствi Роберти i добиваеться законного, винесеного по всiй формi рiшення: ув’язнити пiдозрюваного в окружну тюрму у Брiджбурзi. Потiм Мейсон разом з Бертоном i шерифом вiдвозять Клайда у Брiджбург, де його одразу садять пiд замок.