Американська трагедія. Книга 2

Увiйшовши в камеру, Клайд кинувся на залiзну койку i схопився за голову в смертельному розпачi. Була третя година ранку, проте коли вони пiд’iздили до тюрми, там уже зiбралась юрба, принаймнi чоловiк у п’ятсот, – шумлива, злiсно-насмiшкувата, загрожуюча. Вже поширилась чутка, нiби вiн, бажаючи одружитись з багатою, по-звiрячому вбив молоду i красиву робiтницю, винну хiба тiльки в тому, що занадто любила його. Лунали погрози i рiзкi вигуки:

– Ось вiн, поганий виродок! Ну, стривай, дияволе, ти ще гойдатимешся на вiрьовцi! – Це кричав молодий лiсоруб типу Суенка, з жорстокими лютими очима.

Гiрше того: з юрби вискочила дiвчина в ситцьовому платтi, худа i вертка, – типова жителька мiських трущоб, – i закричала:

– Ах ти, гадюка потайна! Убивця! Думав утекти, та не вдалось?

І Клайд тулився до шерифа Слека i думав: «Вони i справдi вважають, що я вбив ii! Вони можуть навiть лiнчувати мене!». І такий вiн був змучений, наляканий, принижений i нещасний, що, побачивши залiзнi ворота тюрми, якi розчинились, щоб впустити його, вiн щиро зiтхнув з полегкiстю, бо вони провiщали захист.

Але, опинившись у камерi, вiн не заснув нi на хвилину, i цiлу нiч його мучили сумнi думки про все, що вiн назавжди втратив. Сондра! Грiфiтси! Бертiна! Знайомi по Лiкургу, якi вранцi про все дiзнаються. І, нарештi, його мати i всi… А де тепер Сондра? Мейсон, зрозумiло, все сказав i iй, i iншим, коли повертався в табiр по його речi. І тепер усi знають, хто вiн такий насправдi – злочинець i вбивця! Та коли б, коли-б хто-небудь знав, як усе це сталось! Коли б Сондра або його мати, або хоч хто-небудь мiг зрозумiти його!

Може, слiд було б розповiсти все цьому Мейсону, перш нiж справа пiде далi, пояснити, як саме все сталось.

Але ж це значить – розповiсти правду про своi задуми, про свiй початковий намiр, про фотографiчний апарат, про те, як вiн вiдплив вiд неi, замiсть того щоб допомогти. І про ненавмисний удар (але хто повiрить йому?), i про те, як вiн потiм сховав штатив. І до того ж, коли це стане вiдомо, вiн – кiнчена людина i для Сондри, i для Грiфiтсiв – для всiх. Дуже можливо, що його однаково обвинуватять у вбивствi i стратять. О господи, вбивство! Його судитимуть за вбивство Роберти, i цей страшний злочин буде доведено. І тодi його однаково стратять, посадять на електричний стiлець! І пригнiчений безмiрним жахом перед цiею можливiстю (смерть… страта за вбивство!), вiн застиг на своiй койцi.