На нашем сайте вы можете читать онлайн «І це все, що я хотіла сказати про кохання». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І це все, що я хотіла сказати про кохання

Автор
Дата выхода
01 октября 2019
Краткое содержание книги І це все, що я хотіла сказати про кохання, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І це все, що я хотіла сказати про кохання. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Світлана Веренич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Про що цей роман – про кохання чи про життя? Чи можна взагалі відокремити одне від іншого? Хто візьме на себе таку сміливість?
Ця історія – це міцно переплутані між собою чотири людські долі, чотири життєві драми. Чи може щось допомогти піднятися з безодні відчаю жінкам, які пережили найстрашніше – насильство, що понівечило не тільки їхнє тіло, але й душу?.. Чи може щось втримати зраджену дівчину від жахливого кроку – від аборту?.. Чи може хтось упросити її не вбивати ще ненароджене дитя, зберігти його життя?..
Героїня роману «І це все, що я хотіла сказати про кохання» Ліза занадто рано зіштовхнулася зі злом, але зустрічі з літнім вченим, загадковою письменницею та недолугою на перший погляд перукаркою, які кожен по-своєму протистоять непростим викликам, допомагають їй прийняти рішення, що змінить все в її долі.
Цей роман можна порівняти з рондо, де одна сюжетна лінія-мелодія переплітається з іншою, повторюючись у іншій машкарі. І писалася вона суто для жінок, бо звучить надто по-жіночому, інтимно…
І це все, що я хотіла сказати про кохання читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І це все, що я хотіла сказати про кохання без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дублянка в мене модна й тонка, а в горах – мороз, снiг, та й у дорозi буде зручнiше. Не шубу ж надягати…
Турботлива Жанна вийшла провести мене у моiй теплiй пiжамi, простягнула згорток з бутербродами. Заздрю жiнкам, що люблять готувати, прати, прасувати, прибирати, в’язати, вишивати хрестиком-нуликом, прикрашати будинок i створювати затишок, сама я позбавлена таких необхiдних для дружини талантiв.
У мобiльному телефонi Жанни заграв шлягер Ірини Бiлик.
– Таксi тебе чекае бiля пiд’iзду, – сповiстила вона.
– Жанно, – шнуруючи черевики, сказала я, – дочекайся мене, нiчого не роби. Сама Георгiю не дзвони, проiгноруй хоч тиждень. І моя безкоштовна порада: з’iздь додому. Коли що – дзвони менi. Обiцяеш?
– Лiзо, я, здаеться, здогадалася… Ти колись позбулася дитини, а тепер жалкуеш?
– Дурненька ти, Жанно. Нiзащо в свiтi з доброi волi я не вбила б своеi дитини!
Я кинула оком на годинник – до поiзда залишалося менше нiж пiвгодини.
– Добре, вибачай.
Я вилетiла в коридор i, не витрачаючи часу на лiфт – подумаеш, четвертий поверх, – полетiла униз сходами.
Таксист, на щастя, виявився хлопцем молодим, азартним i ризиковим. Почувши, що я спiзнююся на потяг, вiн нахабно йшов на обгiн, протискувався мiж машинами та мчав з недозволенною для мiста швидкiстю. Бiля вокзалу рiзко загальмував, я кинула на передне сидiння заздалегiдь приготовленi грошi.
– На якому перонi? – обернувшись на ходу, запи-тав вiн.
– На п’ятому! – видихнула я. Добре, що встигла кинути оком на електронне табло.
– Тодi бiгцем! – скомандував вiн i потяг мене за руку, неначе валiзу. Завдяки його пiдтримцi я бiгла, як спринтер на короткiй дистанцii.
Провiдниця здаля побачила нас i не пiдняла верхньоi сходинки. Ледь я опинилася в тамбурi, а мiй рюкзак – бiля моiх нiг, поiзд тихо й непомiтно рушив з мiсця.
Таксист схопив мене в оберемок, швидко поцiлував i – поки я приходила до тями вiд небаченоi нахабностi – легко зiстрибнув з пiднiжки. Лопе де Вега слушно писав, що «любов’ю образити не можна» – настрiй мiй полетiв угору, як повiтряна кулька, наповнена воднем.





