Орлеанська діва

] Звiсно, це не я його пустив у свiт; коли б наша Дiва говорила так само безсоромно, як отой Маргутте, син турецького священика та грецькоi черницi, я остерiгся б ii друкувати.

У «Жаннi» не знайдеться й таких смiливих мiсць, як у Арiосто; тут ви не зустрiнете святого Іоанна, що живе на Мiсяцi i говорить так:

Gli scrittori amo, e fo il debito mlo,

Che al vostro mondo fu scrittore anche io.

……………………………………………

E ben convenne al mio lodato Cristo

Rendermi guiderdon di si gran sorte, i т.

 д.[19 - Переклад вiршiв: «Люблю письменникiв. Це мiй обов’язок, – адже у вашому свiтi я теж був письменником… Було дуже вигiдно прославленому мною Христовi винагородити мене за таку велику долю».]

Це надто смiливо; i тут святий Іоанн дозволяе собi те, чого нi один святий у «Дiвi» нiколи собi не дозволить. Виходить, що Ісус зобов’язаний своею божественнiстю тiльки першiй главi Іоанна i що цей евангелiст йому пiдлестив. Вiд цього тхне соцiнiанством.[20 - Соцiнiанство – протестантське вчення, назване iм’ям Соцiна (Sozzini Lеlio, 1525–1563), який вiдкидав божественнiсть Христа.

] Наш стриманий автор остерiгався таких крайнощiв.

Так само вельми нас тiшить, що наш скромний автор не наслiдував жодного iз наших старовинних романiв, iсторiю яких написали учений епископ авраншський Гюе[21 - Єпископ Гюе (Huet Paul-Damel, 1630–1721) – автор трактату про походження романiв» (Traitе sur l’origine des romans, 1670).] i компiлятор абат Лангле.[22 - Абат Лангле (Lenglet – Dufresroy, 1647–1755) – написав пiд псевдонiмом Гордон де-Персель «Дослiдження про романи» (Del’usage des romans, 1734).

] Зробiть лише собi приемнiсть, прочитайте в «Ланселотi з озера» главу пiд назвою: «Як Ланселот спав iз королевою i як вона вернулась до сiра де Лагана»,[23 - «Ланселот з озера» – рицарський роман XIII столiття, що розповiдае про пригоди одного з рицарiв короля Артура, який подався шукати святу чашу Грааля.] – i ви побачите, яку соромливiсть мае наш автор у порiвняннi iз давнiми нашими письменниками.

Але quid dicam[24 - Quid dicam – що й казати.] про дивовижну iсторiю Гаргантюа,[25 - Дивовижна iсторiя Гаргантюа – в сатиричному романi Рабле (Rabelais Fran?ois, 1495 (?) – 1553), спрямованому проти середньовiчноi схоластики, церкви i феодалiв; Вольтер мае на увазi роздiл «Як Грангузье дiзнався про дивовижний розум Гаргантюа, коли той винайшов пiдтирку» (розд. XIII, кн. І).