Орлеанська діва

В години неспокою та тривоги

Там раду радять мудрi астрологи,

Що правди не сказали ще нi в чiм, —

Тому ж i вiри всi дiймають iм.

Алхiмiки там злото фабрикують,

Не маючи в кишенi i дрiбних,

Юрба там розенкрейцерiв дурних[56 - Розенкрейцери – члени таемного реакцiйного мiстичного товариства, що виникло в 1622 р.]

І всiх, що в теологii мудрують.

Товстий Лурдi з-помiж усiх ченцiв

Був обраний туди помандрувати.

Коли блакить ясних небес повив

Нiчний туман, мiнливо пелехатий,

На крилах сна, iмлистих та легких,

Полинув наш чернець у рай дурних

.

Не маючи пiдстави дивувати

У Дуростi нiчому при дворi,

Вiн думав, що в своiм монастирi.

Передусiм вiн, глянувши на стiни,

Емблематичнi постерiг картини:

Какодемон,[57 - Какодемон – у перекладi з грецькоi – злий дух.] що будував той храм,

Накреслив мальовниче там i сям

Помилок, хиб i всiх дурниць портрети.

Там i дотепнi плани ви знайдете,

Що виконать нiхто, проте б, не мiг,

Хоча у «Вiснику»[58 - «Вiсник» (Mercure de France) – журнал, заснований в 1672 p.

Помiж такими дивними дивами,

Де у гуртi роззяви з шахраями,

Шотландець Лоу там немов живий, —

Землi французькоi король новий.

Скрашае паперова дiадема

Чоло його, де й напис е: система

.

Із мила блискотливi бульбашки

Усiм дае вiн з щедроi руки.

Ченцi, повii, суддi – для користi

Всi грошики до нього зносять чистi.

О, скiльки тут гурткiв, гурточкiв, пар!

З Молiною достатнiм Ескобар

,

По них – Дусен, що бiднiй людськiй зграi

Ту буллу цiлувати простягае,

Яку Телье так хитромудро склав

,

Аж навiть Рим, хоч потай, глузував…

Проте ж iз неi безлiч випливае

Сперечок, партiй, диспутiв гучних

I – це найгiрше – товстелезних книг,

Де, кажуть, ересiв отрутних повно.

(Нуднi усi тi книги невимовно).

Новi белерофонти-вояки[59 - Белерофонт – легендарний грецький герой; дiстав вiд Афiни-Паллади коня Пегаса, з допомогою якого перемiг Химеру (потвора з лев’ячою головою i тулубом дракона) та амазонок.]

Химер у тiм туманi засiдлали,

Змагаючись за тьмянi iдеали.

В руках у них не сурми, а свистки.

У нападах священноi нестями

Вони незгодних луплять пухирями.