Стоїк

Вiн вiдкрив Сiппенза багато рокiв тому, i той виявився дуже корисним у боротьбi за контракт на проведення газу в Чикаго. З грошима, заробленими на цiй справi, Ковпервуд прорвався у галузь мiського транспорту, i вiн також залучив до цього Сiппенза, оскiльки той мав справжнiй талант здобувати потрiбну iнформацiю i вести справи, пов’язанi з суспiльно корисними проектами. Щоправда, вiн через схильнiсть нервувати й навiть дратiвливiсть не завжди вмiв повестися дипломатично.

Крiм того, йому був властивий прямолiнiйний американiзм, що iнодi псував враження. А проте вiн був людиною вiрною, тож на нього можна було повнiстю покластися.

Сiппенз вважав, що цього разу Ковпервуд отримав майже фатальний удар, втративши концесii. Вiн не уявляв собi, як тепер можна розрахуватися з мiсцевими фiнансистами, що вклали грошi в Ковпервуда i, як виявилося, марно. Вiд того самого вечора, коли справу було остаточно програно, Сiппенз не мiг отямитися i боявся зустрiчi з Ковпервудом.

Що йому сказати? Як можна виразити спiвчуття людинi, що лише тиждень тому здавалася непереможним фiнансовим гiгантом?

Одначе уже на третiй день пiсля краху Сiппенз отримав телеграму вiд одного з секретарiв Ковпервуда iз запрошенням прийти до нього. Зайшовши до кабiнету й побачивши веселого, енергiйного Ковпервуда, що просто-таки випромiнював гарний настрiй, Сiппенз ледве повiрив своiм очам.

– Як справи, шефе? Радий бачити вас у такому чудовому гуморi.

– Справдi, нiколи не почувався краще. А як ви, де Сото? Чи можу я i далi розраховувати на вас?

– Ви ж знаете мене, шефе. Я завжди був з вами. Тож все, що скажете.

– Я був упевнений в цьому, де Сото, – вiдповiв Ковпервуд з посмiшкою.

Справдi, любов Беренiс винагородила його за всi невдачi, i тепер вiн вiдчував, що найзначнiшi сторiнки його життя ще тiльки попереду, а тому був сповнений надiй i приязно ставився до всього на свiтi.

– Маю для вас певне завдання, де Сото. Я послав за вами, оскiльки тут слiд все зберiгати в таемницi, а вам я можу довiряти.

На мить його губи щiльно стислися, i в очах з’явився той холодний, непроникний металевий блиск, що змушував неприемно почуватися тих, хто не любив або боявся Ковпервуда. Сiппенз розпрямився й увесь перетворився на слух.