Стоїк

Беренiс поглянула на нього з вдячнiстю за те, як легко вiн приходив iй на допомогу i вирiшував будь-якi ii проблеми.

– Ти маеш знати, я дуже вдячна тобi, Френку! Ти такий добрий до мене.

Роздiл 8

У той самий час, коли Беренiс розповiдала Ковпервуду про Брюса Толлiфера, цей нiкчема з привабливою зовнiшнiстю, вiдпочивав i тiлом – вже дещо зношеним – i душею – а душа в нього була вельми примхлива – в однiй iз малесеньких кiмнат мебльованого пансiону мiсiс Сельми Хол на П’ятдесят третiй вулицi у схiднiй частинi Нью-Йорка.

Колись це був доволi фешенебельний квартал, але нинi вiн знайшов свое мiсце серед тiсних рядiв похмурих коричневих будинкiв. У ротi в Толлiфера лишився огидний смак пiсля пиятики й безсонноi ночi, але пiд рукою в нього, на розхитаному табуретi, стояла пляшка вiскi, сифон iз содовою водою й валялася пачка цигарок. А поруч iз ним на диванi лежала гарненька молода акторка, яка дiлила з Толлiфером свiй заробiток, кiмнату i все, що iй належало.

Вони обое ще дрiмали, хоча вже було майже одинадцять. Але за кiлька хвилин Розалi Харриген розплющила очi. Оглянувши доволi скромну кiмнату з потемнiлими шпалерами, що вже втратили первiсний палевий колiр, свiй низенький туалетний столик iз потрiйним дзеркалом i старенький комод, вона вирiшила, що час вставати й прибрати розкиданi на пiдлозi рiзнi iнтимнi приналежностi дамського й чоловiчого туалету. Кiмната слугувала водночас кухнею й ванною. Праворуч вiд табурета стояв письмовий стiл, який правив також за iдальню, коли iм траплялося iсти вдома.

Навiть у своему вже потертому халатi Розалi виглядала чарiвним створiнням. Чорне кучеряве волосся, маленьке бiленьке личко з маленькими, допитливими темними очима, червонi губки, трошки кирпатий носик, грацiозна, з округлими формами фiгурка – все це разом тримало – хоч ненадовго – в полонi непостiйного, безпутного красеня Толлiфера. Вона подумала, що треба змiшати йому склянку вiскi з содовою й дати цигарку.

А потiм, якщо вiн захоче, зварити каву й пару яець. Але якщо вiн продовжуватиме удавати сплячого i не звертати на неi уваги, то iй, мабуть, краще скорiше вдягтися i йти на репетицiю, що мала початися о дванадцятiй. А вже потiм, повернувшись додому, можна спокiйно сидiти й чекати, коли йому набридне лежати в лiжку. Розалi була безтямно закохана.

Дамський пiдлабузник за своею природою, Толлiфер ледь помiчав цi нiжнi турботи.