Білий Зуб = White Fang

Бiлий Зуб завжди охоче вступав з ним у бiйку, але незмiнно зазнавав поразки.

Його ворог був надто сильний. Лiп-Лiп став для Бiлого Зуба кошмаром. Щойно вовченя вiдходило вiд матерi, як зараз же з'являвся шибеник, бiг за ним слiдом, гарчав, чiплявся i, вибравши хвилину, коли поблизу не було людей, кидався на нього i змушував до бiйки. А що Лiп-Лiп завжди перемагав, то цi боi йому страшенно подобалися. Для нього вони стали втiхою, а для Бiлого Зуба нестерпною мукою.

Бiлий Зуб не здавався. Вiн був увесь покусаний, i кожна сутичка кiнчалася для нього поразкою, але дух його лишався незламним.

Проте все це погано впливало на його норов. Вiн став злий i похмурий. Вiн i зроду був дикий, а вiд нескiнченних переслiдувань здичавiв iще бiльше. Вiн рiдко коли був веселий i безжурний, як усi його однолiтки. Вiн нiколи не грався й не пустував iз табiрними щенятами. Лiп-Лiп не допускав цього. Як тiльки десь поблизу собачого гурту з'являвся Бiлий Зуб, Лiп-Лiп налiтав на нього, дражнив, знущався й кусав, аж поки не проганяв його геть.

Отже, Бiлий Зуб поступово втратив безтурботнiсть, властиву його однолiткам, i видавався набагато старшим. Позбавлений змоги витрачати енергiю в iграх, вiн замкнувся в собi i швидко розвивав свiй розум. Вiн зробився хитрий; не маючи куди дiвати час, став вигадливий на всiлякi каверзи. Пiд час загальноi годiвлi собаки не давали йому вхопити свою частку риби й м'яса, i вiн зробився спритним злодiем. Вiн мусив сам роздобувати собi харч i роздобував умiло. То була справжня кара для жiнок.

Вiн навчився непомiтно никати по табору, знав, де i що робиться, до всього придивлявся й дослухався, усе брав собi на розум i добирав дотепних способiв, як уникати свого безжального гнобителя.

Ще коли Лiп-Лiп тiльки почав до нього чiплятися, вiн якось учинив над ним напрочуд хитру штуку i пiзнав уперше насолоду помсти. Як колись Кайч, водячись з вовками, занаджувала на загибель собак, так i вiн заманив одного дня Лiп-Лiпа у мстивi зуби своеi матерi. Тiкаючи вiд ворога, вiн весь час кружляв мiж наметами табору.

Вiн був спритний бiгун, спритнiший за всiх тамтешнiх собачат, навiть за самого Лiп-Лiпа. Але на цей раз вiн бiг не на всю силу. Вiн тримався не далi як на стрибок вiд переслiдувача.

Лiп-Лiп, розпалений гонитвою i близькiстю жертви, забув про обережнiсть. Вiн не помiтив, куди забiг, а коли схаменувся, було вже пiзно. Круто завернувши за один з наметiв, вiн наскочив прямо на Кайч, що лежала там, на прив'язi.